«ВСТАВАЙ… МИР, ТРУД, МАЙ»*

Чимало журналістів провідних столичних видань вважають, що 18 травня стало днем смерті єдиної опозиції. Їх підтримує і політолог Кость Бондаренко. «Очікувалося, що опозиція внесе повну ясність у ситуацію — заявить про свого кандидата в мери Києва та про єдиного кандидата в Президенти, — пише в своєму блозі на «Українській правді» голова правління Інституту української політики. — Натомість було оголошено: ми домовимося про спільного кандидата, якщо вибори Президента будуть проводитися в один тур»


Володимир ПАВЛЮК


Наразі жодне джерело в Партії регіонів не заявляло про підготовку такого сценарію: вибори в один тур чи вибори Президента в парламенті. Як стверджують політологи, цю казочку придумали самі опозиціонери, щоб тримати «у формі» свій електорат, готувати його до боротьби зі «злочинним режимом».
Обмежившись підписанням Декларації про координацію дій, лідери опозиційних сил Арсеній Яценюк, Віталій Кличко та Олег Тягнибок насправді дали зрозуміти своїм прихильникам, що від сьогодні — кожен за себе. Настільки разюча відмінність була у їхніх виступах і виступах представників їхніх сил.
Цікаво, що гасло «Юлі — волю!» вигукнув не нинішній лідер «Батьківщини» Яценюк, а Кличко. Очевидно, що Тимошенко в тюрмі значно більше потрібна пану Арсенію, ніж Тимошенко на волі. Навіть попри те, що балотуватися на Президента із судимістю вона не може. Просто, вийшовши на волю, вона запитає Арсенія Петровича, чому наближені до неї люди опинилися в непрохідній частині списку на парламентських виборах-2012 або ж були відправлені без матеріальної підтримки програвати округи олігархам? Чому в тих регіонах, де вже відбулася акція «Вставай, Україно!», слово зі сцени від обласного керівництва ОО «Батьківщина» давали тільки «фронтзмінівцям»? Чому нинішнє керівництво «Батьківщини» так швидко «здало» її адвоката Власенка, погодившись на те, щоб замість нього стала депутатом інша людина? Чому «тушки», які знову з’явилися в «Батьківщині», заведені туди саме Арсенієм Яценюком? Чому після факту їх зради Арсеній Петрович швиденько організував у фракції голосування за довіру до нього, а потім убезпечив свою можливу відставку з поста голови фракції затвердженням положення «Про депутатську фракцію «Батьківщина» у Верховній Раді VII скликання», у якому далекоглядно передбачив, що керівника фракції можна обрати або відкликати не менш ніж 2/3 голосів членів фракції?
«Не варто забувати про ще один момент: 18 травня передбачалося «злиття і поглинання» «Батьківщини» та «Фронту змін» у єдину політичну силу, — веде далі Кость Бондаренко. — Проте цього не відбулося. Натомість минулого тижня ми стали свідками того, як «стара гвардія» Тимошенко намагалася дати бій «поколінню індиго» із «Фронту змін». Маю на увазі спробу виключити із фракції потенційних тушок, серед яких чимало спонсорів Яценюка та його бізнес–друзів — таких, як Фаєрмарк чи Мартиненко. Ситуацію ледве вдалося втримати під контролем. Так само в середовищі «Батьківщини» є чимало невдоволених бізнес-проектом Яценюка і Мартиненка «Порошенко — мер Києва».
А тепер — увага! На своїй персональній сторінці у Facebook колишній близький соратник Тимошенко Віталій Чепінога напередодні акції 18 травня написав: «З одного боку, звичайно — «Вставай… Мир, труд, май». А з іншого — є лист, в якому написано, що не треба від Її імені нікого нікуди закликать. В общем, буде завтра «хода» без благословенія…»
Очевидно, Віталій Чепінога знає, про що говорить. Колишній «наближений до Тимошенко» на минулих парламентських виборах опинився під № 40 у списку «УДАРу». Головна причина — Чепінога занадто лояльний до екс-прем’єра, і може транслювати її справжні, а не спотворені Яценюком думки. Власне, це він прямим текстом зрештою заявив: «Тимошенко проти акції й не дає дозволу на використання в ній її образу».
Об’єднання різних за політичними вподобаннями діячів ні до чого не призводить. Новітня історія України пам’ятає приклад такої спроби перед президентськими виборами — «канівську четвірку» зразка 1999 року, де кожен уявляв, що єдиним кандидатом стане саме він. Чим це закінчилося, теж знаємо: троє з чотирьох претендентів не відмовилися від лідерських амбіцій і програли владі ще в першому турі.
Тепер про об’єднання заявляють праворадикальні «свободівці», лівоцентристські «бютівці» й орієнтовані на Європу ліберали з «Фронту змін» та «УДАРу». Разом збирають мітинги. Проте замість того, щоб сказати, який шлях розвитку вони пропонують країні, знову ж вигукують гасла проти «злочинного режиму». За спостереженням політолога Вадима Карасьова, після мітингу 18 травня «опозиція тепер може бути заручником не тільки Тягнибока, а й радикальних висловів Фаріон й інших «свободівців». Як це вплине на імідж головних прихильників євроінтеграції, якими себе зображають «УДАР» і «Батьківщина», годі й думати».
«Від 18 травня у мене залишилося стійке враження, яке можна охарактеризувати такими категоріями: містечковість, провінційність, яловість, без-плідність, беззмістовність, — підсумовує Кость Бондаренко. — Має рацію Тарас Возняк, який написав, що всі забули про головне — про День Європи. Європа сьогодні залишилася без київського торта і без свічок. Бо нашим політикам було не до Європи».