Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
ЧИ БУДЕ У КОЛОДЯЖНОМУ УСИПАЛЬНЯ КОСАЧІВ?

Волинь-нова

ЧИ БУДЕ У КОЛОДЯЖНОМУ УСИПАЛЬНЯ КОСАЧІВ?

Протягом свого життя Роберто Гааб активно та наполегливо шукає нові факти з життя родоводу Драгоманових–Косачів...

Нещодавно на Волині в рамках Міжнародної наукової конференції «Леся Українка і національна література», організаторами якої виступили Східноєвропейський ніціональний університет, Науково-дослідний інститут Лесі Українки та Інститут літератури НАНУ, вже вчетверте побував відомий нащадок роду Драгоманових- Косачів, внучатий племінник Лесі Українки (внук Оксани Косач-Шимановської) Роберто Гааб із Швейцарії. Цього разу він приїхав не сам, а з донькою Едою, сином Гуго та майбутньою невісткою

Анна КАРАСЬ

ШВЕЙЦАРЦЯ У ДОРОГУ ПОКЛИКАЛИ УКРАЇНСЬКІ ГЕНИ
Протягом свого життя Роберто Гааб активно та наполегливо шукає нові факти з життя родоводу Драгоманових–Косачів.
— Вперше я ступив на землю пращурів у 2001 році. Саме тоді відчув, що у мене настає криза ідентичності. Захотілося відшукати свої слов’янські корені та якомога детальніше і ґрунтовніше дослідити родовідне дерево, — розповідає Роберто Гааб. — Тому вирішив, що вже прийшов той час, коли треба залишити всі свої адвокатські справи і відвідати батьківщину предків.
Наступного року він разом із донькою подався в тижневу кінну мандрівку за маршрутом «Почаїв — Колодяжне». Тоді й відбулося його знайомство з Волинню, з тими місцями, де проходили дитячі роки його бабусі Оксани.
— Мене настільки вразили ваші ландшафти та безмежні простори, що я закохався у цей край, тоді ж і пообіцяв собі кожного року приїздити в Україну. Можливо, й старість проведу тут. Куплю затишну хатину та й заживу щасливо, — з посмішкою на устах ділиться планами на майбутнє швейцарський гість.
Та не лише неповторні краєвиди щораз відкриває для себе Роберто Гааб. Завдяки родинному архіву та матеріалам до генеалогічного дерева, які він вважає своїм найбільшим скарбом, під час кожного його візиту в Україну дізнається щось нове з історії славного роду. Роберто болісно реагує, коли натрапляє на неточності та помилки у життєписі бабусі Оксани Косач-Шимановської, про яку нам зовсім мало відомо. Тому й намагається самостійно, спираючись на факти, описати її життя.
Через недосконале знання української мови у швейцарця виникають певні труднощі під час читання творів Лесі Українки. Та завдяки своїй наполегливості одну її книгу в оригіналі він уже освоїв. Зацікавили його й думки Михайла Драгоманова. Роберто радить перечитати їх нашим політикам і прислухатися до них.

ЗАПОВІТНА МРІЯ РОБЕРТО ГААБА
Ще у 2008 році Роберто звернувся до Посольства України в Швейцарії з листом, у якому запропонував перевезти прах сестер Лесі Українки — Оксани Косач–Шимановської з цвинтаря у Чехії та Ольги Косач–Кривинюк, яка похоронена в Австрії, — у Колодяжне. Та відповіді на нього так і не отримав. Під час цьогорічного візиту швейцарець із такою ж пропозицією звернувся до голови облдержадміністрації Бориса Клімчука.
— Через політичну ситуацію, яка на той час склалася в Україні, сестри Лесі Українки змушені були емігрувати. Тепер, коли країна стала незалежною, я маю надію повернути їхній прах на рідну землю, де вони знайдуть вічний спочинок, — наголосив Роберто Гааб. — Найкраще було б створити своєрідний пантеон Косачів чи на території музею, чи на цвинтарі у Колодяжному, де похований Микола Косач.
Борис Петрович пообіцяв гостю допомогти якомога швидше втілити його мрію і таки спорудити в Колодяжному усипальню Косачів. Добре було б це встигнути зробити до 100–річчя з дня смерті Лесі Українки, яке цьогоріч припадає на 1 серпня. Але це не так просто, адже виникає чимало проблем на міжнародному рівні. Щоб їх вирішити, потрібні час і гроші. Залишається лише сподіватися, що в недалекому майбутньому на Волині таки постане пантеон славнозвісного роду Косачів.

На фото: Роберто Гааб — другий зліва, біля нього — донька Едда, син Гуго з нареченою.
Telegram Channel