БИЧКИ НЕ ВИННІ

Попри гучні заяви чиновників, дотація за великовагову худобу не дала очікуваного ефекту...

Сергій НАУМУК


Наша влада підтримує всіх, а селян — особливо. Чиновники намагаються переконати людей, що таке твердження — аксіома. Чи самі вони вірять у це — інше питання. Досить того, що черговий урядовий папір про дотацію чиновники подають як манну небесну. Воно б нічого. Але ж паперові наміри одне, а реальні дії — інше. Тим більше, коли йдеться про село, то факторів впливу на ситуацію дуже багато.
Торік восени уряд прийняв постанову, якою встановив дотацію за великовагову худобу. За молодняк ВРХ масою не менш ніж 330 кілограмів одноосібникам та фермерам передбачена доплата у розмірі 2,5 гривні за кілограм, за свиней (крім свиноматок та кнурів) масою 100 -120 кілограмів — 1,5 гривні за кілограм, 120 -150 кілограмів — 1 гривня за кілограм.
— Через те, що одноосібники не є платниками ПДВ, переробні підприємства дають їм нижчу ціну за худобу. Тому ми вирішили як доповнення до програми бюджетних дотацій за збереження та утримання ВРХ запропонувати населенню додаткові компенсації при реалізації великовагової худоби, – заявив тоді міністр агрополітики й продовольства Микола Присяжнюк.
Порядок отримання коштів простий. Селянин здає худобу і подає в сільську раду квитанцію від переробника, копії відомості про переміщення тварин та паспорта із зворотом (для ВРХ) або реєстраційного свідоцтва (для свиней), що їх видає управління ветеринарної медицини. Необхідно також додати до пакета цих документів копії паспорта власника худоби, ідентифікаційного кода та довідки про відкриття рахунку в банку. Проте навіть при оформленні паперів трапляються недоречності. Наприклад, тернопільські заготівельники, перш ніж видати квитанцію, вимагали від Віри Мулявко з Несвіча Луцького району довідку із сільради про те, що вона має менше двох гектарів землі. Жінці довелося довго поморочитися, поки довела, що такої довідки не потрібно. Адже доходи, отримані від продажу власної продукції (м’яса, молока), не оподатковуються, якщо їх сума за рік не перевищує сто мінімальних зарплат (114 тисяч гривень). Селяни можуть продавати таку продукцію без довідок про наявність земельних ділянок.
— Відповідно до вимог, квитанції можуть надавати підприємства, які мають забійні цехи. В області таких вісімнадцять. Найактивніше купують худобу в населення підприємства «Сосна» (закупило 173 голови ВРХ), «Спартак» (168 голів), «Рачинм’ясо-пром» (142 голови), «Поляна–М»       (84 голови), «Ковельські ковбаси» (77 голів). Решта — менше. Можна сказати, що нині є проблема зі збутом великовагової худоби, — зізнався директор департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Юрій Горбенко. — Ніхто не має права відмовити селянам, які хочуть здати великовагову худобу. У той же час до нас надходить чимало сигналів, що підприємства «відфутболюють» тих, хто до них звертається з такою пропозицією. Приміром, підприємство «Богатир» з Іваничів не приймало худобу, аж поки не втрутилася голова райдержадміністрації. Лише після того вже закупили 18 голів ВРХ.
Звичайно, краще здавати худобу місцевим атестованим підприємствам, що мають власні забійні потужності. Проте переробники не надто поспішають назустріч селянам. Хоча за січень—травень 728 волинським одноосібникам вдалося-таки реалізувати вирощену продукцію. Вони мають отримати 1,23 мільйона гривень дотації. З них 445 селян уже отримали 470 тисяч гривень.
— Ми повинні дати людям можливість скористатися доплатами за великовагову худобу. Держава дає дотацію, але для цього переробники повинні працювати за білими схемами, — зазначив заступник голови облдержадміністрації Віталій Карпюк. — Виходить, що імпортувати м’ясні відходи дешевше, ніж купувати худобу в селянина. Не розумію, чому не закупляти бичка вагою 500 кілограмів, вихід м’яса з якого становить 50 відсотків?
— Раніше була нульова ставка ПДВ на закупівлю худоби у фізичних осіб. А нині у цій ситуації ще треба заплатити ПДВ у розмірі 20 відсотків, — пояснив логіку дій переробників керівник фірми «Піддубецьке м’ясопереробне підприємство» Олександр Козлюк. — На одній голові виходить майже 800 гривень податку. Це все мінус для підприємства і плюс до вартості продукції. Звісно, той, хто має шикарний збут у Києві, може дозволити собі скуповувати худобу в селян.
Як уже писала наша газета, в область завозять чимало імпортної низькосортної сировини тваринного походження. Ковбаси перенасичені салом зі шкірками, курячим фаршем, хрящами та іншим непотребом. Натомість навіть чиновники визнають, що для селянина здати доброго бичка — велика проблема. Так буде доти, доки не працюватимуть закони економіки. Бички не винні, що переробникам не вигідно закупляти молодняк ВРХ, а київські можновладці прикривають імпорт неякісної сировини. Звичайно, втручання чиновника рівня голови райдержадміністрації або й вище може мати позитивний наслідок. Але хіба лишень один раз, бо біля кожного підприємства не поставиш контролера від влади. На цьому тлі дотація за великовагову худобу мало стимулюватиме селян вирощувати ВРХ, в чому, власне, й полягає головне її призначення.

ДОВІДКА

На ці атестовані переробні підприємства селяни зможуть здавати великовагову худобу: ПрАТ «Ковельські ковбаси» (м. Ковель, вул. Володимирська, 174), ТзОВ «Луцький м’ясокомбінат №1» (м. Луцьк, вул. Лідавська, 2), ТзОВ «ВМП» (м. Нововолинськ, вул. Луцька, 3), ТзОВ «Волиньпродукт» (смт Локачі, вул. Відродження, 7), Ковельська заготзбутбаза сільгосппродуктів (м. Ковель, вул. Будівельна, 2), ТзОВ «Сосна» (смт Любешів, вул. 8 Березня), ФГ «Поляна М» (Ківерцівський р–н, с. Тростянець, вул. Волі, 3а), ТзОВ «Вербена» (м. Нововолинськ, вул. Маяковського, 44), ТзОВ «Спартак» (смт Турійськ, с. Клюськ, вул. Садова, 117), ТзОВ «ПМП» (Луцький район, с. Піддубці, вул. Перемоги,16), ТзОВ «М’ясопром Хобултова» (Володимир–Волинський район, с. Хобултова), ТзОВ «Мікос» (Луцький район, с. Струмівка, вул. Рівненська, 88), ПП «Рачинм’ясопром» (Горохівський район, с. Рачин), ПП «Грабович» (Володимир–Волинський район, с. Овадне), ТзОВ «Юстус» (Локачинський р–н, с. Озютичі, вул. Першотравнева, 33), ТзОВ «Мацеїв» (Турійський р–н, смт Луків, вул. Лисенка, 36), ТзОВ «Богатир» (смт Іваничі, вул. Залізнична, 2), ПП «Чуб» (м. Любомль, вул. Промислова, 6).