КУРОЧКИ МАЛЕНЬКІ, ТА ВАРТНЕНЬКІ

Цих маленьких і гарних декоративних карликових чубатурочок ще називають бентамками. А живуть вони у господарстві Галини Барщевської із Заріччя Володимир-Волинського району.

Бентамки — мініатюрні «копії» відомих великих порід курей, і навіть звуться однаково: «бійцівські» та «кохінхінські». Хоч і мають маленький ріст, зате — гордовитий погляд, добрий зір і слух, різнокольорове пір’я. А півні співають, мов дзвіночки. Недарма їх розводили ще фараони, а одомашнили в Індії понад п’ять тисяч років тому

Тетяна АДАМОВИЧ


У дворі Барщевських серед іншої живності не ходять, а бігають верткі пістряві птахи. Жінка каже, що знайшла собі розраду на пенсії. Тепер доглядає не лише за квітами, які цвітуть під вікнами її будинку, а й за декоративними курочками. Допомагає їй у цьому внук Саша, який, як і бабуся, тішиться птицею з різнокольоровим пір’ям (на фото).
— Якось бентамка заховала яйця у сіні, а восени десь пропала. Ми всі кутки обшукали, а таки її знайшли. Привела нам восьмеро курчат. На дворі пізня осінь, але пташенята холодів не злякались і всі вигодувались. А який наш півник голосистий та войовничий! Переспівує своїх більших родичів. Буває, чубиться з ними, охороняючи своє потомство, — тішиться Галина Іванівна своїми улюбленцями.
— Бентамок розводити вигідно, бо кормів з’їдають набагато менше, ніж звичайні кури. І несуться не гірше — за рік до ста яєць, а якщо подбати про спеціальне годування, цю кількість можна подвоїти. Яйця трохи менші, ніж у звичайних порід, але невеликий розмір компенсується смаком і поживністю, бо вони, як і м’ясо (важить птиця до кілограма), прирівнюються до перепелиних.
Карликові курочки — турботливі мами–квочки. Несуться з семи–восьми місяців, а сідають на яйця три рази у рік. Господарі підкладають під мініатюрну квочку сім–вісім великих яєць. Навіть індиків висиджують. А ось курчата–ліліпути з’являються за день–два раніше, ніж потомство з яєць курей інших порід. Вони рухливі, добре ростуть. До кормів зовсім невибагливі.
— Бувало лишається якась страва, то бентамки все з’їдають. І дуже люблять молоко. Вже знають: як іду доїти козу, біжать за мною, — розповідає Галина Іванівна. — Ще їм даю кисляк, харчові відходи, кукурудзу, пшеницю, насіння соняхів. Ми своїх курочок випускаємо у сад і на город, бо великої шкоди не роблять, зате знищують слимаків та різних комах, що дошкуляють рослинам, полюють навіть на колорадських жуків.
Знаю, що пані Галина до усіх пернатих небайдужа. Якось йшла додому через парк «Слов’янський» і побачила скаліченого голуба. Два тижні Барщевські лікували і відгодовували поранену пташку. Голуб їв із свійською птицею, кури його не відганяли. Вилікували. Відлітаючи, сизокрилий зробив декілька кругів над будинком своїх рятівників.