«Ми відправляємо дітей до школи і не знаємо, чи повернуться звідти живими, адже вона будь-якої миті може завалитися», — кажуть жителі села Осівці Камінь-Каширського району...
«Ми відправляємо дітей до школи і не знаємо, чи повернуться звідти живими, адже вона будь-якої миті може завалитися», — кажуть жителі села Осівці Камінь-Каширського району...
Богдан ПТАШНИК
Школа в Осівцях — навіть не житлові будинки, а колишні клуні репресованих у 1947 році радянською владою селян. Щоб передати читачам, як вони виглядають, слово «аварійність» не підходить. Це — повна розруха! Кілька старезних напівзруйнованих дерев’яних хатинок із підсліпуватими вікнами вміщують понад 200 учнів. Один із «корпусів» по периметру огороджено червоною стрічкою, аби ненароком дитина не підійшла до стіни, яка може впасти будь-якої миті. Вигляд школи зсередини ще жахливіший, ніж ззовні. Прогнила підлога, напівзруйновані грубки, протікаючі стелі, темні і вогкі класи. Як стверджують батьки, за рік–два навчання у таких класах у дітей зір падає на 50 відсотків. Це не дивно, адже у кімнатах так мало світла, що учні початкової ланки змушені навчатися при електролампочках навіть удень. Щоб встигнути на перерві у шкільну їдальню, молодші учні долають кількасот метрів вузенькою польовою стежкою, яка після найменшого дощу перетворюється на непрохідну баюру. Взимку — ще гірше. Був випадок, коли дитина, загрузнувши в снігу, мало не замерзла. На щастя, її побачив хтось з учителів і витягнув. А яка тут їдальня! Невелика кімната з низькою стелею, розрахована на два десятки школярів, які харчуються позмінно на кожній перерві. Важко повірити, що такий навчальний заклад може існувати у третьому тисячолітті! Однак чиновники вважають школу в Осівцях нормальною. За останні десять–двадцять років ніхто з них навіть не заїкнувся про побудову нового приміщення. Хоча свого часу в селі заклали фундамент освітнього закладу. Але відтоді минуло стільки років, що грубезні бетонні блоки вже визнали аварійними. А струхлявілі дерев’яні хліви, виходить, придатні для навчання двох сотень дітей… З приводу занедбаної 9-річної школи жителі Осівців неодноразово зверталися до представників влади всіх рівнів. За словами сільського голови Володимира Цапа, писали Президенту, народному депутату Ігорю Єремеєву, очільникам області Борису Клімчуку та Володимиру Войтовичу. І, звісно, районному керівництву. Однак далі обіцянок мова не йшла. Врешті–решт, сільській громаді увірвався терпець. Так і не дочекавшись від травня відповіді камінь–каширських чиновників, батьки заявили: «1 вересня ми своїх дітей в таку школу не пустимо!» Їхній протест привернув увагу посадовців. Днями в Осівцях побували голова райдержадміністрації Іван Вовк, голова райради Віктор Сус, начальник райвідділу освіти Віктор Пась. Переконували у «нерозумності» такого кроку. Але не переконали, тож почали погрожувати прокуратурою. Проте цього разу люди затялися. — Спочатку ми вірили чиновникам райдержадміністрації, — говорить мама першокласника Галина Михалик. — Сподівалися, що за три місяці влада зробить бодай щось для наших дітей. А тепер надії немає. Їхніми обіцянками ми ситі по горло. Нехай роблять з нами що хочуть: садять у тюрму, тягають в міліцію, — але своїх дітей у таку школу не пустимо. — Ми будемо боротися до кінця, — підтримує її багатодітний батько Іван Дем’яник разом з іншими жителями села. — Чиновники замовчують нашу проблему, але ми мовчати не будемо. Нехай знає вся Україна, в яких нелюдських умовах навчаються наші діти.
На фото: Приміщення школи в Осівцях вгрузло в землю.
