МАНДРІВКИ: збираєтесь у Париж? А в Жовкві були?

Особисто я десятки разів по дорозі зі Львова на Волинь проїжджала через Жовкву (колишній Нестеров, що на Львівщині) й навіть не здогадувалася, яку красу й глибини історії чаїть у собі це воістину дивовижне місто. Його таємниці перед нами минулих вихідних розкривав екскурсовод Віктор в обладунках середньовічного лицаря, якому за указку слугувала шаблюка...
Без жодних екскурсоводських перебільшень — це справді перлина (на щастя, непогано збережена) європейського ренесансу в Україні. У 1594 році Станіслав Жолкевський, коронний гетьман і канцлер Польської Республіки, вирішив збудувати укріплене місто-резиденцію, якому вже 1603 року королівським привілеєм було надано право називатися Жовквою. Це місто виколисало Богдана Хмельницького і короля Польщі Яна ІІІ Собеського, тут уже в наші часи народився винахідник магнітного запису Любомир Романів, який, виїхавши у США, і звідти дбає про збереження архітектурних пам’яток міста. У квітні 1707 року Петро І провів у Жовквівському замку нараду, де був прийнятий стратегічний план війни зі шведами. Тоді ж цар вимагав від присутнього там гетьмана Івана Мазепи реорганізувати козацькі війська у московські драгунські полки, що й спонукало його шукати дипломатичних зносин зі шведським королем Карлом ХІІ.
Та до біса королів, царів і гетьманів, можна призабути дати їх народжень і коронацій, а ось того, якими невимовно талановитими, вигадливими і працьовитими були наші предки, забувати не маємо права. Адже усі ці замки й резиденції, ратуші й храми були зведені не королями, а руками наших майстровитих людей. І хоч як намагалися усе це понищити варвари радянського розливу, дещо все ж залишилося. Поїдьте у Жовкву, Підгірці, Крехів і, можливо, вам перехочеться у Париж.