«МІНІСТЕРСЬКИЙ» ЯРМАРОК

Чиновники запросили на ринок виробників спеціально до візиту заступника міністра агрополітики та продовольства Олександра Сеня

Сергій НАУМУК


Уже шість років в Луцьку діють фермерські ярмарки: щовівторка та щоп’ятниці на площі біля рацсу, а щочетверга та щосуботи на вулиці Глушець лучани мають змогу купити продукцію від виробника. У вівторок ярмарок намічався непростий, а «міністерський»: ознайомитися з фермерською торгівлею мав заступник міністра агрополітики та продовольства Олександр Сень. Зміни в організації стали помітні ще наприкінці минулого тижня: ярмарок з продажу сільськогосподарської продукції «Зелені ринки» вперше за роки включили в щотижневу інформацію про основні заходи, що її розміщують на сайті облдержадміністрації.
…Близько 8-ї години ранку на площі біля рацсу йде жвава торгівля. Здалеку помічаю ятки великотоварних виробників, які доти ніколи не були тут. Очевидно, до візиту київського чиновника їх запросили для більшого ефекту.
— Аж із Шацька приїхали? Ви ж тут раніше не бували? — допитуюся біля ятки «Шацького молокозаводу».
— То з управління нас запросили, — відказує продавчиня, не знаючи, що профільне управління переформували у Департамент агропромислового розвитку.
— Бо сьогодні ніби як виставка, — пояснюють якійсь жінці наявність нетипової для фермерського ринку продукції біля іншого автомобіля: хлібобулочних виробів, ковбас, насіння, масла.
Ринок у розпалі. Дрібні продавці молока вже розпродалися й від’їхали. Нарешті у супроводі свити чиновників з’являється заступник міністра агропромислової політики та продовольства Олександр Сень. Підходить до крайньої точки, де з великих пластикових ємкостей продає молоко великотоварний виробник.
— За скільки часу продаєте молоко? — цікавиться заступник міністра.
— Ну, бачите, — не знаходиться продавець, який на цьому ринку вперше.
— Тут немає постійних клієнтів, — приходить на виручку заступник голови облдержадміністрації Віталій Карпюк (насправді цей ринок для продавців тим і цінний, що вже сформувалося коло постійних покупців).
— Що робите, якщо не продаєте? — допитується київський гість.
— У нас ще в Ковелі є точка. Але рідко буває, щоб не продали молоко. Тоді веземо його в господарство, підігріваємо і даємо телятам. Нічого не пропадає, — про досвід торгівлі у Ковелі продавець розповідає бадьоро і впевнено.
Олександр Сень підходить до ятки «Шацького молокозаводу». Хвалить продукцію: мовляв, масло пахне натурально.
— Зараз скажу вам, чому масло без добавок, — продавець довірливо розповідає заступнику міністра секрет полішинеля, який відомий усій області. — Бо у нас старе обладнання і нічого не добавиш, навіть якби захотів.
Чиновник сміється і йде далі. Пробує порізаний батон «Запашний» виробництва ПАТ «Теремно–Хліб». Дає продавчині гроші. Та відмовляється, але таки бере. Олександр Сень нахвалює натуральну волинську продукцію і дає скуштувати іншим.
— Олександре Васильовичу, як ви думаєте, скільки виробників сюди запросили спеціально для вас? — запитую.
— Думаю, жодного, — відказує заступник міністра.
— Повірте, близько третини, — заперечую, бо не раз був на фермерському ярмарку. Та й постійні продавці підтверджують: щонайменше дев’ять яток торгують вперше. Можливо, і востаннє. Або до чергового візиту чергового чиновника.
— Значить для людей більша пропозиція, — не переймається пан Сень.
— Оце по-українськи, — докоряє мені місцевий чиновник, маючи на увазі моє питання. — А ви для міста що зробили? Ви для міста жодного цвяха не забили! Але нічого, все пережили і вас переживемо.
Звісно, показуха — це більш по-українськи. Але навіщо її влаштовувати на фермерському ярмарку, який діє вже чимало часу і зорганізований чи не найкраще в області? Втім чиновників можна зрозуміти, бо так хочеться хоч якось бути причетними до успішного проекту, який організували самі фермери.

 На фото: Волинські чиновники знайомлять заступника міністра (у центрі) з фермерським ринком.