«СВОБОДА» ХОЧЕ НАВ’ЯЗАТИ МІСЦЕВИМ ГРОМАДАМ НОВІ ПРАВИЛА ОБРАННЯ МЕРІВ*

Мер міста Курітіба у Бразилії Жайме Лернер, мер Нью-Йорка Майкл Блумберг, мер канадського міста Міссіссога Хейзел Маккалліон ― що об’єднує цих посадовців різних країн? А об’єднує їх те, що вони ніколи не зробили б для своїх міст та громад того, за що їх цінують і поважають, якби в їхніх країнах діяв закон, котрий нещодавно запропонували до ухвалення депутати від партії ВО «Свобода»

Денис АНТОЩУК з використанням матеріалів сайта http://poglyad.te.ua

Серед авторів законопроекту фігурує прізвище нашого земляка, депутата-«свободівця» від Володимир-Волинського виборчого округу Євгена Мельника. Що  ж  запропонували  законотворці? А суть їхньої ініціативи зводиться до того, щоб обмежити тривалість перебування українських міських та сільських голів на посадах лише двома термінами. Як пишуть депутати-опозиціонери у пояснювальній записці до свого законопроекту, «це сприятиме запобіганню корупції в органах місцевого самоврядування та стимулюватиме оновлення керівництва органів місцевого самоврядування». І ще з тої самої пояснювальної записки ― «одним із дієвих способів розірвання корупційних зв’язків на рівні селищ, міст, в епіцентрі яких перебувають очільники громад, є запровадження обмеження їх перебування на виборних посадах».
Тобто, виявляється, не особисті якості людини, не порядність і фаховість є критеріями оцінки для міських голів, а лише кількість термінів перебування на посаді. Автори закону, очевидно, вважають, що громади українських міст та сіл не здатні самотужки обрати своїх очільників, неспроможні самі вирішити, скільки термінів має перебувати на посаді міський або сільський голова.
Зауважте, нардеп Мельник не запропонував законопроект, що збільшував би надходження до місцевих бюджетів, покращував інвестиційну привабливість територій, його пропозиції не спрямовані на розширення прав місцевого самоврядування. Зрозуміло, що пропозицію депутата з колегами варто розглядати крізь призму реалій його виборчого округу. Саме на окрузі Євгена Мельника розташовані міста, громади яких обирають своїх очільників більше, ніж на дві каденції поспіль. Йдеться про Нововолинськ та Володимир-Волинський, і, відповідно, про Віктора Сапожнікова і Петра Саганюка. Чим не догодили депутату-«свободівцю» Віктор Борисович та Петро Данилович ― наразі не відомо. Про справжні мотиви ми можемо лише здогадуватись, але факт має місце: Євген Мельник вирішив жорстоко покарати «недоброзичливців» ― аж цілим законом обмежити їхні можливості знову бути обраними на посади міських голів. А оскільки запропонувати окремий закон лише щодо двох міських голів депутату не зовсім зручно, адже питання було б, як то кажуть, «шито білими нитками», то під гарячу законотворчу руку потрапили усі голови всіх українських громад.
Якщо повернутись до початку нашої статті, то ми назвали лише кількох мерів різних країн, що стали ледь не взірцями муніципального управління для всього світу.
Мер бразильського міста Курітіба Жайме Лернер тричі поспіль обирався на посаду. Курітіба зразка 1970 року мало багато проблем ― бідність, бруд, вузенькі вулиці–нетрі. Після вступу на посаду Жайме Лернер розпочав програму очищення міських нетрів. Він запропонував обмін торбинок зі сміттям на пакети з їжею та проїзні на транспорт. Щоб очистити приміські бухти, які теж були захаращені, й дати рибалкам постійну роботу незалежно від рибальського сезону, мер почав їм платити за будь–яке зібране сміття. Курітіба ― це місто, в якому понад мільйон мешканців мають автомобілі. Рівень автомобілізації у Курітібі становить 625 автомобілів на 1000 жителів, що майже удвічі більше, ніж у Москві. Кожен день у столиці Росії виникають кілометрові пробки, натомість у Курітібі немає системних заторів, а громадський транспорт працює, як годинник.
Мер Нью–Йорка Майкл Блумберг за час свого правління скоротив дефіцит міського бюджету до 6 мільярдів доларів, ввів заборону на куріння в громадських місцях, реформував систему освіти і створив єдину телефонну лінію скарг та пропозицій. Ідеологія повної прозорості та чесності роботи мерії була ініційована саме Блумбергом. Громада обирала його очільником американського мегаполіса теж тричі.
Хейзел Маккалліон ― мер канадського міста Міссіссога ― взагалі унікальна постать, адже її на посаду мера співгромадяни обирали 11 (!) термінів. На початку її кар’єри, у 1979 році, в Міссіссозі сталася катастрофа ― на Канадській Тихоокеанській залізниці зійшов з рейок потяг із токсичними речовинами. Їх концентрація у повітрі досягла критичного рівня. Разом із поліцією та іншими державними службами Маккалліон домоглася евакуації усіх жителів міста, причому все відбулося без паніки і тисняви у максимально короткі терміни. За збереження життя понад двохсот тисяч канадців Хейзел Маккалліон отримала міжнародне визнання.
Безперечно, в Україні ми теж маємо багато прикладів самовідданого, відповідального служіння громадам упродовж багатьох років і виборчих каденцій. Посада міського чи сільського голови не дає можливості заховатися за колегіальною безвідповідальністю, що з успіхом може зробити той самий депутат Верховної Ради. На цій посаді не втримуються демагоги чи популісти, тим більше, якщо, за українським законодавством, відкликати народного депутата майже неможливо, то фактів дочасного відкликання з посади міських голів не бракує.
Ми не знаємо, чи буде підтриманий Верховною Радою законопроект Мельника та колег. Єдине, що хотілося б побажати законотворцю у зв’язку з цим ― аби він почав з обмеження депутатських пільг та привілеїв, а щодо місцевого самоврядування ― радився наступного разу зі своїми виборцями. Напевно, їм ліпше знати, на скільки термінів громади бажають обирати своїх провідників.