Від «питання Тимошенко» залежить майбутнє України. Але із розв’язанням цієї проблеми затягують до останнього...
Від «питання Тимошенко» залежить майбутнє України. Але із розв’язанням цієї проблеми затягують до останнього...
Василь УЛІЦЬКИЙ
Багато хто вважає підписання Угоди про асоціацію України з Євросоюзом тим моментом, який визначить долю нашої країни на десятки, а може, й сотні років. На зразок тих, які Україна переживала у ХVІІ столітті при Богдані Хмельницькому чи у 1917—1920–х. Тоді шанси на утвердження української державності були втрачені. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський закликає не змарнувати теперішню можливість й обов’язково підписати Угоду, щоб не чекати на Україну «ще 300 років». Політолог Вадим Карасьов називає Асоціацію «перерізанням пуповини» з Росією. Як відомо, гарантією підписання Угоди є звільнення Тимошенко. Причому крапку в цьому питанні бажано поставити до 14 листопада, коли має звітувати місія Кокса — Кваснєвського. Але незважаючи на те, що цими днями місія уже 25-й раз (!) відвідала Україну, «віз і нині там». Учора парламент проголосував, щоб лише створити групу, яка розроблятиме законопроект, що дасть змогу відпустити Тимошенко на лікування! Розглянути його можна буде у вівторок чи середу на позачерговій сесії… За найоптимістичнішими прогнозами, Віктор Янукович тягне до останнього з «питанням Тимошенко», щоб виторгувати для себе максимальні вигоди. Проте дедалі більше оглядачів сходяться на думці, що у Президента якась ірраціональна боязнь Тимошенко, через що «гарант» насправді не збирається її відпускати. Якщо це так, то ми з вами можемо стати свідками, як страхи однієї людини міняють долю великої країни. І це буде найбільш песимістичний сценарій. Звісно, що незалежно від того, підпише Україна Угоду чи ні, життя українця ні завтра, ні через рік кардинально не зміниться. Не буде ні раю, ні кінця світу. Кожен і далі намагатиметься дати раду собі і своїй сім’ї. Але історія може зробити непомітний поворот, наслідки якого відчуємо тільки в майбутньому. Бо початок голодомору був не тоді, коли померла перша людина від голоду, а тоді, коли народ повірив більшовикам, що «земля належатиме селянам»… Однак і в разі непідписання Угоди ми, найімовірніше, до Росії теж не підемо, а й далі залишатимемось болотом між Європою та Азією. А у Віктора Януковича не буде іншого шляху, як закручувати гайки і намагатись якомога довше протриматися при владі. Як довго йому це вдаватиметься — не будемо загадувати. Але віриться, що і за найгіршого сценарію європейський курс не перекреслюється, а лише відсувається. Просто замість Віктора Януковича його формалізує хтось інший — той, хто захоче увійти в історію, а не вляпатись у неї.
