Ірі лише шістнадцять — недалеко втекла від Джульєтти. А вже стільки пережила, стільки має гіркого досвіду, що тепер подруги йдуть за порадами до неї...
Ірі лише шістнадцять — недалеко втекла від Джульєтти. А вже стільки пережила, стільки має гіркого досвіду, що тепер подруги йдуть за порадами до неї. Дорого коштує їй цей досвід! Вона жила в маленькому містечку, де всі одне одного знають, вчилась в дев’ятому класі рідної школи. В неї були друзі — і не лише дівчата, а й хлопці. Але до жодного з хлопців вона не відчувала навіть симпатії, прихильності — просто було цікаво спілкуватися з ними. І ось одного вечора Іра, гуляючи з подругою, випадково зустріла Юрка з 11-Б класу. Нібито й давно знала його, але в той вечір все було по-особливому. Провівши подругу додому, вирішили ще трохи прогулятись. Це “трохи” затягнулось. В розмові час швидко минав, і в звичайному, на перший погляд, хлопцеві вона відкрила романтичну душу. З Юрком Ірі було легко, з ним можна було про все поговорити — про навчання, колишні помилки і навіть зорі на нічному небі... Здається, в той вечір нічого надзвичайного не сталось. Але Іра прокинулась вночі від пекучої думки: “Я пропала...” Гарячі сльози мимоволі покотились по щоках. То були солодкі сльози незнаного досі почуття. Наступного дня Іра вже сама шукала нагоди, щоб зустрітись з Юрієм. Вони допізна були удвох — прогулювались нічною вулицею під тиху музику вітру і шелест осіннього листя. А коли Юра взяв її за руку, то дівчині здалось, що цілий світ впав до її ніг. Коли вже повертались додому, то вона спіткнулась. Юра сказав: “А ти заплющ очі і уяви перед собою цю дорогу — тоді ніколи не спіткнешся, бо серце іноді бачить краще, ніж очі”. Ці слова виявились фатальними. Вона послухалась свого серця, закохалась в Юрія, а він, цей чарівний принц, виявився лише оманою, бо в нього була інша дівчина, яку він любив без взаємності. І вже Іра — як той ангел-охоронець, вислуховує хлопця, співчуває його нерозділеному коханню, слухає оди тій, іншій. І все ще наївно сподівається, що він забуде ту іншу й оцінить, покохає її. А потім сталася страшна пригода. В один із небагатьох вечорів, коли вони були удвох з Юрієм, на них напали якісь хулігани. Юра, захищаючи Іру своїм тілом, сам постраждав — ножова рана була важкою. Довгі дні в лікарні, злякані очі його мами... Іра просиджувала біля його ліжка, благаючи в Бога порятунку. Та Юрій ніяк не приходив до свідомості. І тоді Іра через знайомих знайшла дівчину, яку кохав Юрій, і попросила її прийти до нього. І вона прийшла. Чи то збіг обставин (може, вже й без того йшло на поправку), чи справді кохання всесильне — так чи інакше, а Юрко почав одужувати... Тепер Іра з Юрієм бачаться рідко. При зустрічах обмінюються традиційним “Привіт” чи “Як твої справи?”. Для випадкових перехожих — це просто знайомі. Ніхто і не здогадується, що цих молодих людей щось пов’язує. Лише Іра знає хто для неї Юрій: він пробудив у ній дивні почуття, хоч ці почуття виявились йому непотрібні. Але тепер Іра знає, що таке кохати і чекає свого принца, який хоч трохи буде схожий на її Юрка. Оксана.
