У ці дні, коли українці на євромайданах відстоюють своє право жити в цивілізованій державі, я згадую співвітчизників, які, не дочекавшись благословення політиків, вступили до Європейського Союзу в індивідуальному порядку. Простіше кажучи, вийшли заміж за іноземців...
Ярослава ТИМОЩУК, редактор відділу культури газети «Волинь–нова»
У ці дні, коли українці на євромайданах відстоюють своє право жити в цивілізованій державі, я згадую співвітчизників, які, не дочекавшись благословення політиків, вступили до Європейського Союзу в індивідуальному порядку. Простіше кажучи, вийшли заміж за іноземців
Але й це було не надто легко. Приміром, одній моїй знайомій довелося півроку позбавляти батьківських прав колишнього чоловіка, аби могти забрати з собою за кордон 8–річного сина. А 50–річна Світлана за можливість особистої євроінтеграції впродовж року сплачувала кредит у банку. З немислимими відсотками, ясна річ. Про історію моєї ровесниці Ірини хоч роман пиши. У дівчини діагностували серйозну хворобу і призначили операцію. Український бойфренд виявився неготовим до таких потрясінь. А лікар, за національністю німець, запропонував свою допомогу. Від грошей Ірина відмовилася, а від пропозиції руки і серця вже не змогла. Недавно зустріла її на вулицях Луцька. Спочатку не впізнала, але не звернути уваги на цю яскраву пані міг хіба що дальтонік. На ній було ошатне бузкове пальтечко, високі чоботи в тон і нетутешня для наших широт усмішка, адресована не комусь конкретно, а життю загалом. Ірина ще тут, але однією ногою вже в Європі. Готує документи, щоб виїхати в Німеччину. Усе більше українських абітурієнтів виявляє бажання здобувати вищу освіту в Польщі, нерідко керуючись не прагненням якісних знань і за меншу ціну, ніж в Україні, а шансом залишитися там. Слово «там» при тому вимовляється з таким пієтетом, ніби йдеться про казкову країну, де на вас чекають із розкритими обіймами. Хоча спробуй не розчаруватися, коли, приміром, український викладач ставить тобі трійку, бо ти не заплатив за іспит. У європейській валюті, до речі. Якось у містечку Устилуг, у хаті, яка розташована найближче до європейського кордону з Польщею, познайомилися зі студенткою Тетяною Ковальською, яка навчається в Замості. Дівчина саме приїхала додому на канікули. Вона розповідала про свої студентські будні і показала нове взуття, придбане у польському магазині. Шкіряні шнуровані черевички на каблучку «там» коштують 100 злотих (близько 270 гривень). У нас же за нову якісну європейську вдяганку можна віддати третину місячного заробітку, а виглядатимеш усе одно як із гуманітарки. Бо Європа доступна нам поки що лише у секонд–хендах. Утім, задля справедливості варто згадати й іншу історію. 24–річна Оксана, яка ходить зі мною на курси німецької, здобула економічну освіту в Польщі. Пропрацювала там трохи менеджером на фірмі, а потім повернулася додому до Луцька. І чому б, ви думали? Бо тут у неї коханий! — Ох ті хлопці, стільки кар’єр поламали, — вирвалося в мене. Але, думається, не тільки в цьому справа. І потім стало трохи соромно за свої слова, бо вчора зустріла її на Євромайдані у Луцьку. З коханим.
