ПОКАРАННЯ БЕЗ ПРИНИЖЕННЯ

Як навчити малюка дотримуватися встановлених правил, не хапаючись за пасок

Найважливіше ― чітко визначити межі дозволеного: що можна, а що дитині заборонено робити, пояснивши наслідки недотримання вимог. Важливо узгодити ці правила з усіма членами родини.
Розпочніть з аналізу власної поведінки. Марно карати дитину за розкидані іграшки, якщо ви самі щоранку шукаєте шкарпетки під ліжком.
Перш ніж вживати каральні заходи, поясніть, чим ви незадоволені. Обов’язкова умова ― стислість, тривалі нотації на малюка не діють. Фрази «я так сказав», «бо я цього хочу» ― забудьте раз і назавжди.
Покарання не можна відкладати «на потім», воно має йти відразу за проявом неслухняності, інакше малюк не зрозуміє, чим провинився.
Жодного сенсу не мають погрози, особливо якщо вони не виконуються. Якщо часто відміняти покарання, виховного ефекту не досягнете.
Пам’ятайте, що покарання ― не приниження. Не влаштовуйте «показових» виховних заходів при свідках, уникайте недоброзичливої критики, лайки. Поясніть дитині, що погані її вчинки, а не вона сама. Ніколи не кажіть: «Від тебе тільки проблеми, ти ― поганий».
Найбільш дієвим покаранням із психологічної точки зору є заборона того, що тимчасово позбавляє дитину чогось приємного. Але у будь–якому випадку не застосовуйте фізичної сили. Фізичне покарання гальмує гармонійний розвиток особистості, руйнує доброзичливі стосунки з батьками. До того ж, як свідчать дослідження медиків, діти, яких били в ранньому віці, частіше страждають від різних хронічних захворювань і ожиріння. Порівняно з людьми, які ніколи не зазнавали фізичного насилля, вони, ставши дорослими, на 25 відсотків частіше страждали від артриту, на 28 ― від серцево–судинних недуг. Приблизно у третини було ожиріння. Якщо батьки застосовують тілесні покарання, дитина переживає важкі стреси, які порушують роботу імунної системи, що підвищує ризик захворювань.