Пам’ять про День свободи 22 листопада і про український майдан затоптано. Регіони посіли керівні посади з певністю, що то назавжди. Український народ працював, платив податки і нарікав на чужу владу…
Пам’ять про День свободи 22 листопада і про український майдан затоптано. Регіони посіли керівні посади з певністю, що то назавжди. Український народ працював, платив податки і нарікав на чужу владу…
Євген СВЕРСТЮК, політв’язень совєтського режиму, доктор філософії, учасник ініціативної групи «Першого грудня», уродженець села Сільце Горохівського району
Чужа влада не боронила відзначати 80-річчя Голодомору, який нищив людину саме в тих голодних східних регіонах. Влада не боронила народу відводити душу лайкою в її адресу. А от напередодні саміту ЄС Янукович з котячою посмішкою зупинився і повернувся до народу спиною. Так, наче він цар–самодержець. Нарешті, народ не витерпів і вийшов на Майдан з вимогою відставки уряду і переобрання президента. Президент показав зуби і вночі випустив своїх погромників під команду «фас!». Погромники били молодь по–бандитськи, до крові. Втікачі знайшли прихисток у Михайлівському монастирі. Темні сили дурної влади не розуміли, що то кінець її легітимності. Той, що перейшов межу закону, – уже моральний банкрут. Майдан змагає відставки уряду і переобрання президента. Півмільйонний майдан через голову януковичів оголошує курс на інтеграцію з Європою. З одного боку, це звучить переконливіше для світу, ніж коли б це робив малошанований уряд України. З другого боку, потрібно дотримуватися законного порядку. Майдан чекає і скандує: «Ре–во–лю–ція!». І то справді революція, тільки не у більшовицькому сенсі. Майдан самоорганізовується, майдан самозахищається. Майдан витворює той особливий клімат моральності, коли кожен дає свій позитивний внесок, витворює дух братерства і солідарності. Якби цей дух зберегти в українському суспільстві, то це був би український внесок в європейську спільноту. Для когось євроінтеграція – то зміна візового режиму. Але Європа має вже занадто багато клопотів з емігрантами. Європа цікавиться Україною як стабільним партнером, самодостатнім в економічному і культурному відношеннях. Ми цікавимося Європою як мирним сусідом, де давно утверджено примат закону і порядку, де можна вірити і співпрацювати. Нам уже досить того сусідства, яке простягає руку допомоги і при цьому нечутно промовляє: «А ноги ви уже самі простягнете». Звичайно, європейське партнерство вимагає не тих показних реформ, на які погоджується Партія регіонів… Нам потрібно реформувати совка так, щоб він прийняв чесні правила і дотримувався їх без наглядача. Нам потрібно виробити той тип людини, який гидує хабарем і лукавством. У нашому суспільстві легалізувався куплений баран – на двоє корит. Від української держави він бере корм, а від сусідів заробляє на розкіш, і навіть не приховує цього. Він своїм прикладом формує за собою отару… Європа прагне бачити українську людину, яка виражає гідність Незалежної Держави. Тільки тоді ми будемо рівні з рівними. І така людина у нас підростає. Треба тільки змінити правила гри, утвердити закон, і люди мають його дотримуватися, як дотримуються правил дорожнього руху. Від ініціативної групи «Першого грудня» на майдані Незалежності 1 грудня було зачитане звернення до всіх присутніх учасників – «Не бійтеся». Кардинал Любомир Гузар благословив мирний форум на добру справу, в якій морально вмотивовані цілі досягаються чесними засобами, а зло перемагається добром. Майдан тоді входить в історію, коли він відкриває у ній нову сторінку. Джерело: http://www.pravda.com. ua/columns/2013/12/3/ 7004568/
