Перетворення Євромайдану на народне об’єднання «Майдан» порівнюють із потужним польським рухом 80-х років «Солідарність»...
Перетворення Євромайдану на народне об’єднання «Майдан» порівнюють із потужним польським рухом 80-х років «Солідарність»
Василь РОГУЦЬКИЙ
Про створення загальнонаціональної позапартійної організації Народне об’єднання «Майдан» проголошено на Народному вічі у Києві 22 грудня. Його членами вже став ряд відомих опозиціонерів, політологів, музикантів, журналістів, освітян. До них повинні долучитися мільйони українців, закликають політики. «Десять мільйонів членів цієї організації з десятьма мільйонами однакових значків, з десятьма мільйонами однакових думок у голові можуть змінити ситуацію в країні і повалити чинну владу», – заявив Юрій Луценко. Він назвав 4 мети «Майдану»: захист активістів на місцях, підготовка акцій протесту в центральній та східній Україні, розгортання страйккомів по всій Україні, вимога від опозиції плану реформ, команди реформаторів та єдиного кандидата у Президенти. Арсеній Яценюк заявив із трибуни віча, що головним завданням «Майдану» має стати відновлення балансу влади в Україні, а для цього треба прийняти нову Конституцію, згідно з якою Президент повинен поділитись повноваженнями з іншими гілками влади. Більшість експертів позитивно оцінили створення такого об’єднання. «Спільні кроки потрібно координувати не тільки на Майдані, а в масштабах України. І це можна зробити тільки тоді, коли буде один загальноукраїнський рух», – заявив дисидент радянських часів Мирослав Маринович. Але, на його, думку, у діяльності «Майдану» не можна допустити, щоб політики підім’яли під себе інших представників народу. Ударівець Валентин Наливайченко закликає приєднуватись до «Майдану» усіх активних людей, які хочуть долучитись до змін в країні на краще. Він сподівається, що «такий рух створить для нових, активних, молодих людей соціальні і політичні ліфти». Історик Ярослав Грицак порівнює «Майдан» із польською «Солідарністю» початку 80-х років минулого століття. На його думку, спосіб боротьби має залишатися таким, яким є Майдан, – тобто зорганізований ненасильницький рух знизу, який охоплює всі верстви населення. «Ідея солідарності така: якщо, скажімо, сьогодні страйкують учителі, то їх одночасно підтримують усі. Бо в нас був податковий майдан – і всі мовчали, крім підприємців. Ще раніше був учительський майдан – теж усі мовчали, крім учителів. Тобто має бути солідарність. Тому дуже важливо перетворити цей рух у якусь постійну щоденну енергію. Майдан є тільки вогником. А тепер це треба перетворити, умовно кажучи, в мирну енергію атома», – зазначив він. Утім, є і скептичні оцінки нового руху. Зокрема, блогер Карл Волох вважає, що створенням народного об’єднання «Майдан» опозиція фактично погодилась із закликом Віктора Януковича не поспішати і почекати виборів 2015 року. При цьому він запитує: «Що завадить черговому «підрахую» оголосити, що переміг «чинний президент» із результатом 51%»? Тому блогер називає новостворене об’єднання панахидою Євромайдану. Відповіддю на такі настрої можуть бути слова медіа-експерта Вікторії Сюмар, яка входить до складу ради народного об’єднання «Майдан»: «Розумію розчарування тих, хто хотів усе зробити швидко і радикально, – каже вона. – Поки не виходить із різних причин, перша з них – ніхто не хоче брати на себе відповідальність за кров, яка неминуча у випадку радикального сценарію. Тому сценарій інший, і він передбачає довгу підготовку до легітимного часу зміни влади – виборів». Майдан справді обрав мирний шлях. Він не дав провокаторам роздмухати полум’я війни, не дозволив владі у черговий раз цинічно розіграти карту протистояння Схід–Захід. Адже тривала і небезпечна гра у «фашистів та «антифашистів», звезення за гроші «антимайдану» тощо ще раз засвідчили, що влада ставиться до України без жодних сентиментів, а просто як до захопленої території, яку треба визискувати і контролювати. Натомість люди на Євромайдані показали, що цінують свою країну і що вона їм справді потрібна – мирна і соборна. Тож, схоже, Майдан обирає серйозну, виснажливу і тривалу боротьбу із режимом, апофеозом якої стануть президентські вибори, – байдуже, дострокові чи ні. І чим більше людей включиться у цю боротьбу, тим вищим буде шанс на успіх.
ДО РЕЧІ В інтернеті намагаються підбадьорити розчарованих результатами Євромайдану історією про чорношкіру американку Розу Паркс, яку в далекому 1955 році поліція заарештувала за те, що вона відмовилась дати місце в автобусі білій людині. У відповідь усе чорношкіре населення містечка оголосило бойкот громадському транспорту, який тривав аж 381 день і закінчився відміною закону про дискримінацію чорношкірих у транспорті.
На фото: Здогадались, з кого сміються євромайданівці?
