«ЩОБИ «БЕРКУТ» НЕ БИВ, ПУТІН НЕ ГНОБИВ…»

До традиційних віншувань «Сійся, родися…», які споконвічно звучать з уст колядників і щедрувальників, нинішніх Різдвяних свят додалися нові — «на злобу дня». Тепер нам зичили, «щоби «Беркут» не бив, Путін не гнобив…»...

Галина СВІТЛІКОВСЬКА, заступник головного редактора газети «Волинь-нова»


І звичайно, не обійшлося й без приземленіших побажань: «щоби ми не схляли тілом, і в гаманцях щоб шелестіло!..». Ну хіба пошкодуєш таким вигадливим і дотепним хлопцям–колядникам «п’ятака»?
— На Водохреще в мене буде скупенько, бо вже нема за що шикувати. На Різдво та Багатий вечір багато всього готувала, діти із сім’ями приходили, всім онукам гостинчики купила. Тож тепер ми з дідом банкрути, — міркує, як дотягнути до пенсії тітка Марія, колишня медсестра з більш як 40–річним стажем, жартуючи, що, певне, треба було вчитися на економіста.
Коли тріщить по швах сімейний бюджет (а на це нарікає переважна більшість наших співвітчизників), важко планувати витрати, зводити кінці з кінцями. Ще гірше, якщо викликає тривогу й занепокоєння бюджет державний. На 16 січня у парламенті запланували затвердження головного фінансового документа країни, проект якого у центрі уваги громадськості. Плюси й мінуси кошторису оцінюють не тільки кваліфіковані експерти, а й рядові українці, бо ж, зрештою, йдеться про благополуччя кожного.
Розмови про «покращення» життя, соціальну спрямованість бюджету треба розцінювати як початок передвиборчої агітації. Мінімальні пенсії і зарплати, які підвищують на 60 — 80 гривень, мають спонукати вдячний електорат голосувати за щедрого Президента. На «дотацію на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами» спрямовують 65,2 мільярда. Торік ця сума була на 4 мільярди меншою.
Але навіть якщо у гаманці тітки Марії додасться кілька десятигривневих купюр, то вони швидко перекочують звідти як благодійна допомога дітям. На жаль, без батьківської підтримки не можуть собі дати ради багато дорослих працездатних людей: дається взнаки безробіття, застій в економіці, кабальні умови кредитування для вирішення житлової проблеми. Ну, а якщо в родині є важкохворі — то витрати на лікування з’їдають весь сімейний бюджет.
От і у тітки Марії у найменшенького внука — ДЦП, тож усі сили йдуть на те, щоб поставити малого на ноги. А тут ще стало відомо, що у проекті бюджету на нинішній рік у десятки разів урізали фінансування на реабілітацію хворих із дитячим церебральним паралічем. Скорочено й витрати на оздоровлення дітей, зокрема у таборах «Артек» та «Молода гвардія», — майже удвічі. Зате санаторії і курорти для можновладців знову не обділили, і народні депутати, і чиновники з Адміністрації Президента, Кабміну про своє здоров’я дбають за державний кошт.
Планується знизити фінансування охорони здоров’я і культури. Натомість щедріше «підгодують» Міністерство внутрішніх справ. У світлі останніх подій розцінюємо це як перетворення України в поліцейську державу, а дехто гірко іронізує, що, можливо, ситі беркутівці не будуть так люто знущатися з мирного люду, як це було на Майдані в столиці.
А от селяни, судячи з проекту держбюджету, не мають на що сподіватися. Про дотації, які отримують сільгоспвиробники в ЄС, у Росії і США, нема чого мріяти. До того ж уряд пропонує продовжити дію норми Податкового кодексу, згідно з якою продавці зерна за кордон не можуть претендувати на повернення ПДВ. У сільському господарстві працює 22 відсотки всього зайнятого населення України, причому з найнижчими зарплатами. Чому ж ця галузь залишається єдиною, для кого не передбачено повернення ПДВ при експорті? Падіння цін на зерно призведе до подальшого зубожіння села.
П’ята частина всіх витрат, закладених у бюджет 2014–го, піде на погашення відсотків за ті величезні запозичення, які щорічно зростають. Беруть кредити й розтринькують їх наші керманичі, а віддавати мусимо не тільки ми, а й наступні покоління. Ось і знову російський кредит у 15 мільярдів доларів нам підносять як досягнення влади. Хоч усі розуміють, що цих грошей вистачить тільки на те, аби дотягнути нещасну українську економіку до президентських виборів 2015–го. А далі що? Відмова від підписання Угоди про асоціацію з ЄС означає, що уряд не поспішає вирішувати системні проблеми в економіці й бюджетній сфері. Одне слово, діє за принципом: після нас — хоч потоп.
Тотальний дерибан, корупція, відсутність перспектив — усе це й спричинило суспільні протести. Люди вийшли на Майдан, бо розуміють, що на кону — майбутнє.
Нині маємо на святковому столі хліб і до хліба. А от у завтрашній день більшості з нас заглядати лячно. Страшно втратити роботу, не отримати вчасно пенсію, не одержати в разі необхідності кваліфіковану медичну допомогу, не мати змоги заплатити за навчання дітей, за комунальні послуги і житло… Та найбільше тривожить доля дітей, онуків. Слухаючи віншування колядників, кажемо: «Дай Боже, щоб ці щирі побажання добра і достатку здійснилися для усіх нас». Але, покладаючись на Всевишнього, треба й самим не сидіти, склавши руки.