«УВЕСЬ СВІТ ПОБАЧИВ, ЩО У НАС Є ЧОГО ПОВЧИТИСЯ»

Молодий священик Іван Сидор із Горохова став відомим на всю Україну після того, як сповістив про розгін Євромайдану в Києві 11грудня. Дзвони Михайлівського монастиря, в які волинянин бив кілька годин поспіль, сколихнули й підняли народ до боротьби. І хоча Іван скромно відмовляється від несподіваної слави, тепер його вважають героєм Майдану. Вчинок молодого чоловіка відзначили й читачі та працівники нашої газети. «Людині січня 2014 року» адресуємо свої запитання

Ярослава ТИМОЩУК

1. Прізвище, ім’я, по батькові, вид діяльності.
Сидор Іван Андрійович, диякон, адміністратор сайту Михайлівського Золотоверхого монастиря, секретар-референт Переяслав-Хмельницького єпархіального управління, аспірант Київської православної богословської академії.
2. Яку професію обрали б, якби не були священиком?
Ніколи не задумувався, бо завжди знав, ким стану.
3. Яким, на вашу думку, повинен бути справжній духовний наставник?
Його основні чесноти – глибока віра, любов до Бога і до ближнього, порядність.
4. Ваш життєвий девіз...
Дуже запам’яталися слова з проповіді одного священика: «Не можна повернутися назад, щоб обрати новий початок, але можна покласти початок зараз, щоб обрати новий кінець».
5. Які маєте захоплення?
Фотографую, колекціоную монети, малюю простим олівцем.
6. Яке своє досягнення вважаєте найвагомішим?
Перше – висвячення в диякони, бо йшов до цього все своє свідоме життя. Друге – одруження. Ми з коханою Яною йшли до цього вісім років. Нас розділяли відстані, бо я навчався у Києві, а вона – у Львові. Часто молився, щоб завжди бути разом. Найдовше чекав нашого весілля. Це наш спільний здобуток.
7. Чого боїтеся найдужче?
Втратити близьких людей.
8. Що востаннє приємно вас здивувало?
Вразила служба, в якій після висвячення в диякони вперше брав участь як священнослужитель. До того був хористом і перебував поза вівтарем. Коли в день хіротонії (висвячення. – Ред.) вперше входив у Царські ворота, доторкався до престолу, то відчував такий трепет, що годі передати.
9. Що б запитали в Бога, якби зустріли Його? 
Бог дав відповіді на все – у Біблії написано, що потрібно для спасіння. Запитувати нічого, треба тільки йти за Його заповідями.
10. Що для вас означає щастя?
Коли маєш мету, то найцікавішим є шлях до неї. Тобто дорога до щастя і є щастям. Я хотів вступити до академії. Ці вісім років від початку навчання до отримання диплома стали моїм маленьким щастям. Потім буде інше — сім’я, діти.
11. Що кажете собі, коли важко?
Коли опущу руки – легше не буде. Впевнена і наполеглива людина може багато досягнути. Нещодавно подивився фільм «Втеча з Шоушенка», де добре показано, як цілеспрямованість і сила волі можуть творити дива.
12. Як розумієте поняття віри?
Це коли людина вірить в обіцяні слова і власні очікування. Наприклад, фермер засіває навесні зерна, бо знає, що восени завдяки своїй праці збиратиме врожай. У нього вже є досвід, адже й сам, й інші сівачі вже робили це. Свій досвід віри у Бога передають нам Святі Отці, подвижники Церкви. І бачимо результат – дива, які вони творили, живучи на землі, і які відбуваються біля святих мощей або могил. Якщо людина глибоко вірить словам, сказаним Богом, то плодом її віри буде життя з Ним у Царстві Небесному.
13. Що вважаєте основним здобутком Євромайдану?
Коли мене називали героєм цих подій, відповідав, що не вважаю себе таким. Герой – це український народ, люди, що поклали життя за Майдан, за ідею, активісти, яких побили, які перетерпіли муки. Це чернівецький козак, якого роздягали і били, але він не схилив голови, втіливши образ незламної України. Піднявся український дух. Увесь світ побачив, що у нас є чого повчитися.
14. Чи варто молитися за владу?
Господь заповідав молитися за всіх. У християнина не повинно бути ворогів. Відповідаючи на зло злом, нічого не досягнемо. А коли відплачуємо добром, приміром, молитвою, зло може зникнути.
15. Коли привчилися молитися?
Змалечку батько-священик привчав і хреститися, і молитися. Удома зберігся касетний запис, де я в три роки намагався читати Євангеліє. Звичайно, нічого не розумів із написаного, але розповідав щось своє, наслідуючи татову манеру.
16. Любите, коли вас хвалять?
Людська похвала мало вартує, адже сьогодні можна сказати одне, а завтра – інше.
17. Чия провина, якщо людині нудно в церкві?
Думаю, проблема в самій людині, а не в богослужінні. Якщо з дитинства не навчили молитися і ходити до церкви, то потім, вперше переступивши поріг храму в 20 років, не розумітимеш значення церковних обрядів. Так і не знатимеш, що кожна дія священика має символічний смисл. А найстрашніше – коли людина приступає до святого причастя і не розуміє, навіщо це робить.
18. Буває, що гніваєтеся? Як долаєте це почуття?
Маю таку здатність, як і всі. Найлегше – заплющити очі й самому себе заспокоїти. Кидатися важкими предметами – марна трата сил і матеріальних благ. Молитва допомагає не потрапляти в такий стан. Злу дуже легко керувати розгніваною людиною.
19. Яку останню книжку прочитали?
Двотомник повістей Миколи Гоголя видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Дуже сподобалися.