Виявилося, що у мене з моїм, досі незнайомим сусідом у маршрутці Київ — Луцьк, веселим і говірким волинянином Петром були різні причини для відвідин столиці. Згодом виявилося, що й спільна...
Андрій БОНДАРЧУК, письменник, журналіст, народний депутат І скликання
Виявилося, що у мене з моїм, досі незнайомим сусідом у маршрутці Київ — Луцьк, веселим і говірким волинянином Петром були різні причини для відвідин столиці. Згодом виявилося, що й спільна.
Я повертався зі зборів ГО «Асоціація народних депутатів України» (АНДУ). Її створили у 1995 році народні депутати України І скликання, батьки–засновники держави. Нині в ній є і депутати інших скликань, згідно з їхнім бажанням, люди різних політичних поглядів. Асоціація діє за статутом, відстоює принципи українського і європейського парламентаризму, надає консультативну допомогу при підготовці законодавчих документів, видає літературу, захищає своїх членів, має свого президента, правління. Дислокується на вулиці Лютеранській. Через дорогу — АП, резиденція гаранта Конституції. Цьогорічні збори з усіх, що відбувалися раніше, були найгострішими. Навіть представники Півдня, Сходу, які раніше були чи не найактивнішими, нині не промовили й слова. Навіть при обговоренні підсумкового документа з приводу нинішньої ситуації. Його зробили гострим і жорстким: пролилася кров, є жертви, влада веде війну з власним народом, диктаторські закони — кайдани на свободу, права людини і їх треба негайно скасувати. Як слід розв’язувати гостру суспільну проблему, показали депутати І скликання ще у 1994 році. Вони на рік раніше добровільно припинили свої повноваження, ухвалили новий закон про вибори нового парламенту і Президента. Зрозуміло, змінився і Кабмін. Такі вибори повинні бути і в нинішньому році. Щоправда, теперішня ВР — це не ВР І скликання. Депутати від ПР і КПУ — це кліщі, які намертво вп’ялися у свої крісла, у суспільство і добровільно не відпадуть від годівниці. Збори стурбовані пресингом, який застосовує влада до деяких депутатів. Називалися імена Слєднєва, Табурянського, нашого Гудими. Останній активно боровся з рейдерами, захищав інтереси свого мікрорайону. І в результаті сфальсифікованої кримінальної справи, тиску, пресингу, переслідувань і знущань став інвалідом першої групи. А його справу і досі не закрили. Влада разом із криміналітетом, кишеньковими судами продовжує й надалі висмикувати і нейтралізувати найбільш активних із числа протестувальників. Зрозуміло, що бути в Києві і не відвідати передової фронту боротьби за свободу, неможливо. Раніше я був учасником таких акцій, та час бере своє: люди мого віку можуть стати тут зайвим клопотом для активістів, героїв, які сміливо піднялися на боротьбу зі злом за своє майбутнє. А користь нам можна приносити й інакше. День котився до заходу, тому й побував у найгарячішому місці — знайомій вулиці Грушевського. Барикади, фронтова обстановка, але порядок. Незважаючи на небезпеку, тут особлива аура, почуваєш себе іншим. Вочевидь тому, що знаходишся серед однодумців, людей мужніх і сміливих. … Виявляється, був тут і мій сусід. Два дні, сьогодні третій. Йому треба їхати, бо дружина не вгаває, нагадує по мобілці. Вражень у нього на роки. — Днів через три приїду знову. Уже надовше. Сидіти вдома у таку пору гріх. Наберу провізії, кожушок комусь привезу, з тисячу «гранат» підкину… — ??? — Та не лякайтеся так, — у відповідь на мої округлені очі засвітився усмішкою Петро. — Це я так продукцію своєї кури–рябої називаю. — Ну й жарти у вас, — кажу, не стримуючи сміху. — Дивіться, на наступній сесії депутати, «дядьки отечества чужого» хочуть проголосувати ще й закон, аби за допомогу євромайданівцям задушити бізнес таким людям. — Та який я бізнесмен? Маю кілька десятків курок-чебатурок. — Їх можете тоді втратити, бо ж «небезпечну» продукцію виробляють. — Не те що «небезпечна», а «смертельна». Згадайте, який чоловік від неї впав! То що там говорити про якихось беркутят, міністрів, прислужників влади. Вони ж боягузи, за «Беркут» ховаються. — То ви, напевно, тим хлопцям порадили, щоб замість каміння, «коктейлів Молотова» вони перейшли на новий вид зброї? Вона буде протистояти гранатам та гумовим кулям від «Беркута». А її арсенал практично необмежений. Тим більше, вона легалізована, випробувана у парламенті. Але прикростей завдає немалих. — На цей раз вони її спожили, — усміхається, — бо продукт, окрім бойових якостей, смачний і калорійний. От привезу нову партію, то обов’язково дам пораду. — А не боїтеся, що регіонали і комуністи тут же ухвалять закон про знищення виробників української «зброї» — курей, гусей, качок, індиків, а страусів і поготів, — важка «зброя»? — Якщо дозволимо їм, то й закон «більше трьох не збиратися» ухвалять точно. Від них усього можна чекати.
