Наслідки зачищення силовиками та кримінальними бандами Євромайдану в Києві катастрофічні: десятки загиблих, сотні поранених…
Наслідки зачищення силовиками та кримінальними бандами Євромайдану в Києві катастрофічні: десятки загиблих, сотні поранених…
Василь Рогуцький
Учора, 19 лютого, коли писалися ці рядки, Майдан усе ще стояв на невеликому клаптику в центрі Києва. Сьогоднішній день, 20 лютого, Віктор Янукович оголосив Днем жалоби за загиблими. Отже, остаточне зачищення мало закінчитися до 20–го. Хочеться помилятись, але, на жаль, ця цинічно–жорстока логіка цілком вписується у стиль поведінки «влади»… Зранку 18 лютого Євромайдан вирушив із мирним пікетом до стін парламенту. Було сподівання, що депутатам вдасться знизити градус напруги в суспільстві, повернувши Конституцію—2004, чи якось по–іншому показати людям свою налаштованість на реальний пошук компромісу. Опозиція заблокувала трибуну, вимагаючи зареєструвати відповідний законопроект. Але, за словами ударівки Ірини Геращенко, з розмов у кулуарах стало зрозуміло, що ці сподівання марні. «Ви всі готуйтеся до в’язниці, всі сядете; нікагда президент нє станєт на калєні; ви хочете захопити владу, і це злочин; ми не підемо на жодні поступки під тиском» — так переповіла Геращенко «конструктивну» позицію представників від більшості, озвучену в кулуарах. Виходить, Янукович не планував жодних кроків назустріч. Після кількамісячної кризи і тисяч мітингарів під стінами парламенту це можна розцінювати як політичну провокацію або щонайменше як сліпоту. Не забарилась, втім, і справжня провокація. Як свідчать журналісти телеканалу ТВІ, у Маріїнському парку тітушки почали кидати у майданівців з-за спин силовиків палиці та бруківку. Самообороні Майдану, яка вишикувалася між міліцією та демонстрантами, спочатку навіть вдалось утримати людей від дій у відповідь. Але в цій наелектризованій нервовій ситуації викресати іскру протистояння було лише справою часу. І жорстока кількагодинна бійня незабаром почалась… Усе це дуже скидається на заздалегідь підготовлений сценарій, спробу перекласти відповідальність, коли «законно обраний президент» нібито мусить наводити лад, щоб зупинити «погромників та екстремістів». Зрештою, у своєму нічному зверненні, коли кількість убитих сягнула за другий десяток, а покалічених ішла на сотні, Янукович приблизно так і протрактував те, що сталось: «Опозиціонери не лише не дочекалися відкриття засідання парламенту, на якому повинні були голосуватися закони, що змінили б Україну. Вони навпаки — заблокували Верховну Раду, не давши можливості ухвалити ці зміни, — заявив він. — Поставили вимогу — всю владу опозиції, і негайно. Не маючи на це мандата народу, в незаконний спосіб, порушуючи Конституцію України, ці, з дозволу сказати, політики, вдаючись до погромів, підпалів і вбивств, намагалися захопити владу». …Важко повірити в реальність того, що відбувається. Але шанс зупинити криваве безумство за допомогою політики ще є. Сподівання не на кривавого диктатора, а на тих народних депутатів, у яких ще залишилася крапля здорового глузду і совісті. «Я не забуду нікого з тих, хто загинув на Майдані. Я їх не забуду ніколи, тому що йдуть з життя люди. А є люди, які можуть одним розчерком пера це припинити, але вони цього не роблять. Я дивлюся на цю картинку і палаю, як ці барикади, гнівом!» — криком кричить акторка Ада Роговцева. Але відлік часу іде навіть не на дні, а, може, на години. Треба поспішати. «Зволікання — не до смерті подібне, зволікання — це реальні смерті реальних людей! Зволікання — це смерть тисяч підприємств! Зволікання — це злидні й розвал країни». Як не хочеться, щоб ці слова екс–регіоналки Інни Богословської стали пророчими…
ТИМ ЧАСОМ…
Позафракційний нардеп Віктор Балога закликає киян, які не наважуються іти на Майдан, але не можуть «спокійно спостерігати за всім по телебаченню» створити «другий фронт», масово вийшовши на великий мітинг в іншому місці: «Влада каже, що на Майдані купка екстремістів і терористів із західних областей? Так треба їм показати сотні тисяч киян, які теж проти цієї влади. І ніякий «Беркут» чи ВВ проти такого мітингу ніколи не піде. Бо, по–перше, вони ледь справляються з центром Києва, по–друге, силовики безсилі проти 100–тисячного мітингу, а, по–третє, київських пенсіонерів і студентів Янукович терористами назвати не зможе», – заявив він. Україною прокотилася хвиля захоплень адмінприміщень та будівель силових відомств. Ще в ніч проти 19 лютого це зробили повстанці у Львові, Івано–Франківську та Тернополі. Львівська Народна рада взяла на себе всю відповідальність за долю області та підпорядкувала собі всі виконавчі органи. Учора штурмували органи влади чи блокували вулиці в Ужгороді, Сумах, Хмельницькому, Вінниці і навіть райцентрі Тальне Черкаської області. Екс–міністр закордонних справ України Володимир Огризко вважає, що під час теперішніх подій в Україні «політика невтручання» ЄС і США виглядає очевидною зрадою, надто у світлі політичного тиску Росії, економічного шантажу й участі найманців у боротьбі проти українського народу. Ця точка зору є доволі поширеною серед прихильників Євромайдану, у зв’язку з чим нової популярності набуває вірш Олександра Олеся, написаний ще у 30–х роках минулого століття.
ПАМ’ЯТАЙ
Олександр ОЛЕСЬ
Коли Україна за право життя З катами боролась, жила і вмирала, І ждала, хотіла лише співчуття, Європа мовчала.
Коли Україна в нерівній борьбі Вся сходила кров’ю і слізьми стікала І дружної помочі ждала собі, Європа мовчала.
Коли Україна в залізнім ярмі Робила на пана і в ранах орала, Коли ворушились і скелі німі, Європа мовчала.
Коли Україна криваві жнива Зібравши для ката, сама умирала І з голоду навіть згубила слова, Європа мовчала.
Коли Україна життя прокляла І ціла могилою стала, Як сльози котились і в демона зла, Європа мовчала.
Пряма мова Киянка Катерина Большакова розповіла на своїй сторінці у «Facebook» про те, що бачила 18 лютого у центрі Києва: «Граната «Беркута» попала мне в спину, когда началось наступление (на фото). Я шла практически последняя – выводила с Институтской бабушку лет 75. На спине был качественный брезентовый рюкзак со всеми защитами и прокладками под спину. От него остались правая лямка и обгоревшее донышко. Если бы его не было, то не было бы меня. Потом, закрывая собой и поддерживая эту бабушку, которая ростом мне по нос, просто стояла возле стены, потом под елочкой на тротуаре, а мимо бежали «беркуты» и…, КАК они избивали всех, кого могли достать! Мужчин, женщин, Красный Крест, прессу. Несколько раз на нас поднимали дубинки и орали в лицо: «Убью, сука», – а я просто спокойно смотрела им в глаза, и почему то они опускали дубинки…. Потом один из «Беркута» с человеческими глазами под защитой своего щита отвел нас с бабушкой в ближайшую подворотню. Там уже было человек 30: около 13 женщин, 6—7 мужчин, дедушка, мальчик лет 17, пресса и четыре среднего возраста мужчины. Дедушка лежал на земле, и два «беркута» добивали его дубинами. Еще двое мужчин были все залиты кровью из ран на голове. У женщин – ранения различной тяжести, у девочки из Красного Креста отбита нога (бедро), у девочки из прессы разбита голова и выбито колено и т. д. …Самые главные впечатления. Страшное – КАК бьют людей. Одно дело, когда это показывают в «Новостях». И другое – когда видишь это перед собой. И глаза тех, кто бьет. Кстати, двоих «пойманных» ранее утром «беркутовцев» моя Сашка лично отвезла в больницу, а третьего просто выпустили за баррикадой. ИХ НИКТО НЕ БИЛ!!!».
