Репортер «Волинського інформаційного порталу» Анна Поліщук-Єкименко (на фото) організовує в Луцьку зустрічі книгоманів, які діляться враженнями від прочитаних творів...
Репортер «Волинського інформаційного порталу» Анна Поліщук-Єкименко (на фото) організовує в Луцьку зустрічі книгоманів, які діляться враженнями від прочитаних творів...
Ярослава ТИМОЩУК
Проект «З домашньої бібліотеки», що діє в рамках молодіжного культурного об’єднання «100 Вт», стартував торік у жовтні. Охочі поспілкуватися приходять у мистецький клуб–філію Палацу культури Луцька. Це невелике приміщення зі сценою, піаніно, книжковими полицями і плюшевими ведмедями. Учасники попередньо реєструються у соцмережах (не більш як шість людей протягом вечора). Для презентації у кожного 10 хвилин, щоб розповісти про автора або твір, не переказуючи детально сюжет, а також зачитати уривки. Опісля публіка ставить запитання. — Зустрічі влаштовуємо двічі на місяць, — каже Анна. — Спершу страшенно хвилювалися, чи прийдуть люди. Але нікого не довелося шукати: самі активно зголошувалися. Один захід відвідує приблизно 30–40 людей різного віку. Серед них — знані волинські письменники і видавці, громадські активісти, студенти, актори аматорського театру. — Давно мріяла, щоб лучани, які багато читають, обговорювали новинки, — зізнається організаторка проекту. — Більш як рік тому створила у Фейсбук групу «Луцьк читає». Планували наповнювати її рекомендаціями та рецензіями, але спершу на це не вистачало часу. Згодом вирішили, що книгоманам ліпше познайомитися в реалі. Так виникла ідея проекту «З домашньої бібліотеки». Ініціативу підтримало волинське видавництво «Твердиня». Його директор, письменник Микола Мартинюк та редактор, поет Петро Коробчук залюбки брали участь у зустрічах. Вони подарували 100 творів для мистецького клубу, а також організували для відвідувачів безпрограшну літературну лотерею. Активісти створили імпровізовану бібліотеку, що працює за особливими правилами. Відвідувачі самі приносять книжки, яких у фонді вже близько трьохсот. Серед них — рідкісні видання Франца Кафки та Кобо Абе, сучасна українська література, твори для наймолодших читачів, серії любовних романів. Вони постійно переходять із рук у руки. — Не записуємо, хто що бере — віримо на слово, що повернуть, — каже Аня. — Обходимося без формулярів, але сторінки штампуємо, щоб поширити інформацію про проект. Фотографуємо обкладинки і викладаємо в соцмережі, аби зорієнтувати читача в тематиці. У нас вигідне сусідство із справжньою бібліотекою. Туди йдуть, якщо в нас не знаходять того, що шукають, і навпаки. Організатори дбають про домашню атмосферу під час зустрічей: невимушена обстановка, чай із печивом. Кажуть, опісля презентацій люди хочуть придбати книжки, які обговорювали, але в клубі їх не продають. Аня взялася за проект, бо сама любить читати і хоче, щоб люди знаходили більше часу для книжок. — Це також гарна нагода запізнатися і потоваришувати, — усміхається вона. — Зі своїм майбутнім чоловіком була знайома давно, але доля розвела нас. Кілька років не бачилися. А на дні народження луцького мистецького проекту «Гойдалка» зустрілися і почали спілкуватися. Через півроку одружилися. Вдома в Ані завжди було багато книжок. Нині молоде подружжя поповнює спільну бібліотеку.
