Героїчна стійкість українських вояків у Криму та їхня безпрецедентна витримка зірвали плани російського президента Володимира Путіна...
Героїчна стійкість українських вояків у Криму та їхня безпрецедентна витримка зірвали плани російського президента Володимира Путіна...
Василь РОГУЦЬКИЙ
У 2008 році Путін легко спровокував Грузію на війну, а потім розповідав усьому світу, що то грузини почали. На щастя, такий сценарій у випадку з Україною не пройшов. І усе завдяки нашим військовим. Це просто феноменально, що жоден із них не піддався на провокацію! Ні в кого не здали нерви! Чого лише вартий епізод з українськими військовими льотчиками, які в аеропорту Бельбек без зброї, під виконання Державного Гімну і з прапорами пішли на озброєних російських солдатів, які відкрили стрілянину в повітря. Тож Путін вдарив кулаком у порожнечу, йому не вдалось обдурити світ, який події у Криму цілком справедливо називає окупацією. Ніхто вже не повірить міністрові оборони Росії Сергію Шойгу, який каже, що «поняття не має», чому «кримська самооборона» до зубів екіпірована як російська армія і їздить на машинах з її номерами. Американський президент Барак Обама так і сказав: «Аргументи Путіна уже нікого не обдурять». Саме зразкові дії української армії, яка вивела на чисту воду наміри Кремля, очевидно, і зупинили вторгнення на наші східні землі. Володимир Путін навіть спеціальну прес–конференцію скликав, щоб аргументувати свої агресивні дії. Те, що він торочив про легітимного Януковича, злобних бандерівців й утиски прав російськомовних в Україні, могло б в інші часи легко побити рейтинги «95 кварталу», але нині не до сміху. Слухаючи Путіна, складається враження, що принаймні у частину з того, що говорить, він сам вірить. З усього видно, що план поступового відторгнення Криму реалізовуватиметься і далі. Повернути Крим — завдання надскладне і не одного дня, завдання, над яким мають мізкувати наші найкращі професіонали. Але зрозуміло, що це можливо лише за двох умов: безумовної консолідації усієї України — від Ужгорода до Луганська й потужної міжнародної підтримки. Без цього не обійтись і якщо почнуть стріляти. Щодо єднання українців, то уже є перші обнадійливі сигнали. Схід потроху оговтується. Посилено контроль на кордоні з Росією, внаслідок чого прикордонники не пустили в Україну кілька сотень російських тітушок–братушок, а, як відомо, саме російські громадяни під час заворушень піднімали триколори Росії у Харкові та Луганську, ще й хвалилися цим у соцмережах. Нарешті подала голос і проукраїнська частина цих регіонів. Тішить, що 4 березня у Донецьку на антипутінський мітинг спонтанно вийшло 2 тисячі донеччан! У Дніпропетровську взагалі усі основні партії та громадські організації підписали спільний документ за єдність українських земель. Індустріальний дніпропетровський край очолив олігарх Ігор Коломойський, щоб своїм авторитетом заспокоїти область. Попри неоднозначне ставлення до Коломойського, це, без сумніву, патріотичний крок у такий критичний момент. Це видно навіть за реакцією Путіна, який намагався вколоти олігарха на вже згаданій прес–конференції. Ігор Коломойський, до речі, єврей за національністю. І його призначення вибиває ще один російський «аргумент» про те, що до влади в Україні прийшли фашисти, які готові «знищувати євреїв». Щодо міжнародної підтримки України, то вона є. Нам обіцяють багато. Але, крім цього, мусить бути й надзвичайно великий економічний та політичний тиск на Росію. І Захід, а насамперед НАТО, повинен чітко дати зрозуміти: як останній аргумент він застосує зброю. Тільки так Путін може відступити. Зрештою, до подій може долучитися кожен із нас. Хто має родичів у Криму чи на Сході — спокійно пояснювати їм нашу позицію, усіляко допомагати тим, що стоять на антипутінських позиціях. Знаходити шляхи, щоб підтримати морально і матеріально наших військових, а також татар, які продовжують обстоювати ідею соборності України. Як це, приміром, зробили працівники Київського університету імені Бориса Грінченка, коли перерахували понад 300 тисяч гривень із своєї зарплати для Збройних сил України…
ДО РЕЧІ У соціальних мережах опублікували нібито перехоплення переговорів Путіна з командувачем угрупування військ, яке незаконно увійшло до Криму. Голос, схожий на голос Путіна, там запитує: «Чому вони не стріляють? Ви їх добре провокуєте?». Генерал відповідає: «Добре провокуємо, але вони не стріляють!» — «А що ж вони роблять?» — «А вони посилають нас».
