Поради практичного психолога, гештальт-терапевта Олени Зозулі...
Поради практичного психолога, гештальт-терапевта Олени Зозулі...
Емоційно травмованими є всі, хто тримав у руках зброю. Не має значення, з якого боку барикад людина знаходилася. Постраждали й люди, які чекали вдома чоловіків, дітей, батьків, коханих. Лікарі, волонтери, журналісти, телеглядачі також є жертвами протистояння. У травми є своя фізіологія. Перед лицем небезпеки тіло і психіка мобілізують величезну кількість енергії. Підвищується кров’яний тиск і викид гормонів стресу. Від тривалої емоційної напруги людина втрачає здатність контролювати вибухи люті, напади паніки, слабо сприймає нову інформацію. Можливими наслідками можуть бути залежність — алкогольна, наркотична, інша; безсоння, думки про суїцид; часті нічні кошмари; тілесні захворювання — головний біль, м’язові спазми, шлунково–кишкові розлади, астма, цукровий діабет, панічні атаки та інше. Крім того, людина нібито втрачає сенс життя. Не бачить майбутнього. Вона наче застрягає у травматичному минулому. Не всі однаково переживають стресові події. На це впливають обставини, за яких отримана травма, та індивідуальні особливості людини. Дехто ніколи не зможе вийти з кризи самостійно. Багато хто потребує екстреної допомоги психіатра. Спочатку люди перебувають у шоковому стані від того, що сталося. Характеризується цей стан мовчанням, усамітненням або вибухом сліз. На цій стадії спостерігаються різні фізіологічні і поведінкові розлади: порушення апетиту і сну, м’язова слабкість, малорухливість або нездорова активність, незмінний вираз обличчя і дуже повільна мова. У цей час найкращі ліки — це присутність поряд інших людей. Постраждалого треба ненав’язливо, з увагою супроводжувати повсюди — навіть якщо він буде вас проганяти. Людину треба відігрівати своїм душевним теплом. Обійняти, попити разом чаю… «Треба жити!» — це головне гасло цього складного періоду. Далі приходить час, коли людина повністю усвідомлює, що «це сталося!». Постраждалого треба випитувати про пережите, про тих, хто загинув. Підтримайте бажання говорити про страшні події. Дайте можливість виплакатися і викричатися. Потім настане час для образи, гніву та пошуку винних. Винними можуть бути, наприклад, ті, котрі залишилися вдома і не пішли на барикади. Дайте людині виразити ці почуття. Через два-три тижні прийде час горя, туги й відчуття порожнечі. Будьте поряд. Це найглибше місце в океані почуттів постраждалого. Після цього почнеться поступове повернення до життя. Треба акцентувати увагу на тому, що буде далі. Допомагайте будувати плани, беручи до уваги ті події, що сталися. У роботі з наслідками емоційних травм важлива роль народних традицій і релігійних ритуалів. У них закладена вікова мудрість по роботі з наслідками криз. Поминки, річниці від дня подій, відвідування кладовищ, спілкування з іконами святих, церковні свята —це шлях до емоційного одужання. («Українська правда»).
Пункт психологічної реабілітації активістів Майдану та членів їхніх сімей діє у Палаці культури в Луцьку. Контактний телефон 050 6540649.
