Наші фермери на 150 тисяч гривень надали допомогу військовим, які охороняють останній рубіж України з Кримом...
Наші фермери на 150 тисяч гривень надали допомогу військовим, які охороняють останній рубіж України з Кримом...
Сергій НАУМУК
Відділ прикордонної служби «Херсон» входить до складу Азово-Чорноморського регіонального управління Держприкордонслужби України, яке охороняє ділянку державного кордону України в Криму, Запорізькій та Херсонській областях. Раніше управління базувалося в Сімферополі, віднедавна переїхало до Херсона. — Продукти збирали фермери з Камінь-Каширського, Ковельського, Турійського, Ківерцівського, Іваничівського, Луцького та Рожищенського районів. Долучилися й великотоварні господарства. Підприємці з Луцька передали ліки. Загалом — майже на 150 тисяч гривень. Збирати продукти та вантажити допомагала волинська Самооборона, – каже заступник голови Асоціації фермерів і землевласників Волині Руслан Хомич, один із організаторів поїздки. …У фурі – картопля, столові буряки, капуста, морква, цибуля, часник, а також консервація, варення, сало (як же без нього!), сушені гриби та фрукти, крупи, борошно, цукор, чай, мед. Не забули організатори і про шкарпетки для тих, хто на передовій, ліхтарики, цигарки, ба навіть соняшникове насіння. Окремо стоять сім ящиків з ліками. Всі продукти добротно запаковані, а ящики з консервацією ще й підписані, щоб можна було зорієнтуватися. Рушаємо в дорогу. Попереду – 900 кілометрів. Шлях до Житомира долаємо легко. Зате після повороту на Попільню, через яку хочемо втрапити на Одеську трасу, починається пекло. Підвішені пластмасові іконки та підкова нещадно луплять по лобовому склу. Під торохтіння колес на вибоїнах добре не засинати, а матюкати владу. От якби наші дороги були гладенькі, красиві й без зачіпок — ну як програми українських політичних партій, тоді не довелося б гойдатися на ямах. Нарешті повертаємо на Одеську трасу. Водій Юрій зауважує, що коли долає її наодинці, то ніколи не робить навіть санітарної зупинки: авто можуть легко обчистити. Мовляв, траплялося, що навіть на ходу фури грабували, як у 1990–х. Відверто кажучи, був подивований — невже в наш час таке можливо?! А Юрій тим часом розповідає, на котрій зупинці можуть запросто злити пальне, на якому підйомі легковик спеціально заважає розігнатися, а в той час спільники водія крадуть вантажі. Вранці ми вже у степах. Обабіч дороги раз у раз виростають кургани. З динаміка линуть слова Антіна Мухарського: «Не кохай москаля. Не кохай, чорноброва. Я благаю тебе: «Москаля не кохай». Під колеса кидається перекотиполе. Доїжджаємо до Херсона. «Наша» прикордонна частина — над самим Дніпром–Славутичем. Фура повільно долає лінію воріт. Для волинських продуктів уже вивільнили гараж. Разом із прикордонниками беремося розвантажувати городину, консервацію та ліки. За трохи прапорщик вже сортує банки, розпоряджається, куди складати овочі. Дехто з прибулих невдоволено морщиться: «Це ж скільки картоплі розвантажувати!». Але всі стають до роботи. Ящики з консервацією шикуються в кутку, сітки з овочами вкладаються штабелями. Руслан Хомич наголошує, що продукти привезли для всіх, хто їх потребує, чи то прикордонники, чи то вигнанці з Криму. І витягає зі сховку ще один подарунок, доволі незвичний — бандерівський червоно–чорний прапор, який хоче поміняти на знамено прикордонників. Однак полотнища для обміну не знаходять. «У такому разі просто подаруємо його прикордонникам на блокпосту. Повісимо, нехай знають, що бандерівці дійшли до Криму», – сміючись, каже рожищенський фермер. За трохи підходить помічник начальника Азово-Чорноморського регіонального управління з питань взаємодії із ЗМІ полковник Андрій Базан. Він наш земляк, із Володимиреччини Рівненської області. Ще донедавна служив у Сімферополі, але через свою позицію, яку оприлюднив на телебаченні, зазнав тиску росіян. Дружину з сином відвіз до батьків на Рівненщину. А от старша донька–одинадцятикласниця залишилася в Криму, щоб не переривати навчальний рік. Така ситуація додає полковникові тривоги. Разом з Андрієм Івановичем їдемо на Перекопський перешийок, де розташований один із прикордонних блокпостів на межі з Кримом. «Але прапора, хлопці, краще не діставайте», – просить полковник Базан, який чув нашу розмову. Дорогою до межі Херсонщини бачимо блокпост з кількома самооборонівцями. Далі — військова механізована частина. Табір обабіч дороги оточено бетонними блоками, поверх яких мішки з піском. Всередині видно кілька наметів, з півтори сотні солдатів, танки та бронетранспортери. З обох боків вирито справжні окопи, в яких також стоять БТРи. Через кількасот метрів ще одна лінія окопів із бронетехнікою. А вже за ними, на «передовій», стоять прикордонники. Це найвужче місце перешийку, лише 20 кілометрів. За кількасот метрів далі на південь — уже російські війська. Пост «Червоний чабан» (так називається найближчий населений пункт) розмістився у споруді, де колись був стаціонарний пост ДАІ. Поряд — вагончик для митників. Проте наразі митниця ще не працює. Віддалік намет, де харчуються служиві. Прикордонники з обвітреними обличчями підходять до нас перевіряти документи. В одного лупиться ніс (навіть у день нашого візиту вітер на Перекопському перешийку був неймовірної сили. — Авт.). Кажуть, що наразі все спокійно. Транспортний потік на Крим і на Херсонщину – однаковий. Хіба у вихідні більше кримчан їде в Одесу на ринок «7 кілометр». Усі вантажі прикордонники ретельно оглядають. Нині бізнесмени, буває, вивозять з Криму офісні меблі та техніку. Чимало виїжджає і сімей. — На посту працюють три службові собаки. Два з них треновані шукати зброю, а третій – «наркотик», – розповідає прикордонник, який відмовляється представитись. І, сміючись, пояснює: – Так називають пса, що шукає наркотичні речовини. Сьогодні Мухтар знайшов пістолет, але у власника були всі необхідні документи, тож його не затримували. Та найбільше увагу охоронців кордону привертають чоловіки, що їдуть з Криму. Якщо в авто їх більш як двоє, то це вже викликає підозру. Особливо якщо вони різного віку, по-різному вдягнені, навіть музику слухають кожен свою. Такі зазвичай не можуть пояснити мету своєї поїздки. Тож бувало, що прикордонники завертали «гостей». Уже в Херсоні начальник Азово–Чорноморського управління Держприкордонслужби України Сергій Косік запевняє, що тепер українці готові зустріти агресора. Тому далі росіяни не підуть. Зрештою, ми самі переконалися: «Червоний чабан» ворога не пропустить. На фото: ініціатор акції – фермер Руслан Хомич. За горизонтом – уже російські блокпости.