У ПАВЛОВИЧАХ ВІРЯТЬ: НОВА ШКОЛА БУДЕ *

Про те, що у Павловичах Локачинського району планують будувати нову школу, вже повідомлялося на шпальтах нашої газети. Ще у 2012 році громада сіл Павловичі, Війниця, Михайлівка порушила питання про неналежні умови навчання своїх дітей. Місцева школа розташована у старому приміщенні, що не підлягає ремонту. Прогнила у багатьох місцях підлога, трухляві віконні рами, пічне опалення у кожному класі, відсутність внутрішнього санвузла та спортзалу – ось така невтішна картина постає перед кожним, хто сюди завітає

Ірина РОМАНЮК

Початкова ланка навчається у приміщенні, що більше схоже на житловий будинок, ніж на заклад освіти. Сучасним вимогам частково відповідає лише один корпус школи, збудований у 80-х роках минулого століття. Проте в ньому вміщається лише кілька класів, а в Павловичівській загальноосвітній школі здобувають знання 107 учнів. Це один із найвищих показників серед сільських шкіл району. Тож свого часу мешканці трьох населених пунктів об’єднались у громадську організацію «Павім», обрали головою директора ЗОШ І―ІІІ ступенів села Павловичі Оксану Нероду і почали працювати над тим, щоб мрія про нову школу стала реальністю.
― Громадська організація зібрала кошти на проведення інженерно-вишукувальних робіт, а це 12 тисяч гривень. Як для трьох невеликих сіл сума значна, ― розповідає голова громадської організації. ― А вже минулого року, заручившись підтримкою тодішнього голови райдержадміністрації Володимира Мазурка та начальника відділу освіти райдержадміністрації Світлани Семченкової, ми запланували замовити проектно-кошторисну документацію на добудову школи.
Торік наприкінці травня у Локачинський район приїхав народний депутат України Сергій Мартиняк. Працюючи на окрузі, він спілкувався із мешканцями багатьох сіл. Відбулася така зустріч і у Війниці. Місцеві жителі розповіли нардепу про низку проблем, вирішення яких громада потребує в першу чергу. Одну із найгостріших ― будівництво школи ― також озвучили Сергію Васильовичу.
Люди розповіли, що необхідність у новому приміщенні назріла давно. Їхні села розташовані поруч із міжнародною трасою, що приваблює сюди багатьох переселенців. Приїздять молоді сім’ї, купують житло, у них народжуються діти. Є впевненість, що найближчими роками кількість учнів не зменшиться, а навпаки ― збільшиться.
— Із районного бюджету на проектно-кошторисну документацію спочатку планували виділити 50 тисяч гривень. Але вона коштувала в межах 150 тисяч, тож ми звернулися до народного депутата з проханням допомогти із рештою коштів, ― продовжує Оксана В’ячеславівна.
Сергій Васильович пообіцяв посприяти, зазначивши: «Якщо школа потрібна громаді, значить будемо рухатись вперед». Однак місцеві жителі спочатку засумнівалися у сказаному, знаючи, що чимало обранців лише говорять про підтримку, а насправді нічого не роблять. Проте коли вже за тиждень після розмови із нардепом до школи прибув інженер-будівельник Олександр Мазуркевич, помічник народного депутата Сергія Мартиняка, у членів громадської організації зникли сумніви щодо послідовності депутата. Олександр Мазуркевич детально вивчив питання. Згодом ГО «Павім» замовила в ТОВ «ПВІ «Волиньагропроект» проектно-кошторисну документацію на добудову школи. Її остаточна вартість становила 110 тисяч гривень, з яких 70 тисяч виділив народний депутат України Сергій Мартиняк, а 40 тисяч надійшли з районного бюджету.
— Вагомий внесок Сергія Васильовича вкотре засвідчив, що локачинці зробили правильно, обравши народним депутатом людину, яка не стоїть осторонь проблем громад, ― наголошує моя співрозмовниця. ― Нещодавно Сергій Мартиняк разом із депутатами-однодумцями підготували законопроект про мораторій на закриття загальноосвітніх навчальних закладів, у якому визнано неприпустимим закриття закладів освіти через брак коштів на їхнє утримання. До слова, завдяки далекоглядності та обдуманості рішень керівників району у нас не припинив роботу жоден загальноосвітній навчальний заклад, ― зазначила Оксана Нерода.
Нині на столі у директора серед папок зі шкільними документами є кілька томів проектно-кошторисної документації майбутньої новобудови. Оксана В’ячеславівна взялася за непросту роботу, бо впевнена, що з такою дієвою громадою та підтримкою високопосадовця папери не припадатимуть пилом.
— Ось це ― корпус нашої школи, що був збудований найпізніше, ― показує схематичні розмітки директор. – Саме він має бути укріплений та реконструйований. Будівельні роботи планують провести у три черги. Перша передбачає перенесення високовольтних ліній, влаштування біоочисних споруд та огорожу існуючої ЗТП. Вартість цих робіт – у межах 200 тисяч гривень.
Друга черга добудови включає в себе укріплення та реконструкцію основного блоку школи. Нині тут розміщені три навчальні кабінети, їдальня, бібліотека, актова зала, адміністративні та санітарно-побутові приміщення. Планується повністю реконструювати другий поверх, розширити існуюче приміщення. Це дасть змогу облаштувати повноцінний харчоблок, 2 санітарні кімнати та 4 класні кабінети. Коштуватиме така перебудова майже 12 мільйонів гривень. Генеральним планом також передбачена добудова корпусу, де, окрім навчальних кімнат, буде ще й спортивна зала. Вартість цих робіт – приблизно 18 мільйонів гривень. Тому третьою чергою буде затвердження робочого проекту спортзалу і класів вартістю 180 тисяч гривень.
Але нині, за словами Оксани В’ячеславівни, насамперед потрібно провести експертизу виготовленої ТОВ «ПВІ «Волиньагропроект» проектно-кошторисної документації. На це необхідно 15,3 тисячі гривень. На жаль, нещодавно на засіданні планово-бюджетної комісії у коштах відмовили. Своє рішення члени комісії мотивували тим, що нині першочерговим завданням є виплата пенсій, заробітних плат, різних видів допомог.
Через складну ситуацію у державі немає впевненості в тому, що будівництво Павловичівської школи розпочнеться цього року, як було заплановано. Відповідно експертиза втратить свою чинність. Однак директор школи на сесії районної ради минулого тижня зуміла переконати депутатів у тому, що гроші потрібно виділити. Не провести експертизу ― означає змарнувати раніше вкладені кошти. А цього ніяк не можна допустити. Тим більше, що за останні 20 років у районі взагалі не йшлося про будівництво закладів освіти. Хоча в інших районах Волині нові об’єкти з’являлися щороку.
— Школа – дорога до знань, а знання – шлях до незалежності і визнання. Саме це є актуальним зараз, ― вважає Оксана В’ячеславівна. ― Діти ― наше майбутнє. Це розуміють і з цим погоджуються всі. Завдання школи – допомогти учневі здобути знання, які б у подальшому давали змогу заробити на шматок хліба. Аби діти наших сіл мали можливість навчатися у нормальних умовах, потрібно сподіватися не лише на допомогу благодійників, а й усім докласти до цього максимум зусиль.