«ДАВАЙТЕ ГОДУВАТИ СВОЮ АРМІЮ, ЩОБ НЕ ГОДУВАТИ ЧУЖУ»

— Вам телефонує учасник бойових дій Іван Якович Гаврилюк. Як можна здати гроші на армію?..


Сергій НАУМУК


Іван Якович та його дружина Регіна Костянтинівна — вже літні люди, тож навіть із дому їм важко вийти. Обоє холмщаки, обоє свого часу працювали вчителями (він викладав німецьку, вона — математику). Пізніше Іван Гаврилюк став юристом. Нині подружжя на пенсії. Тож їхнє рішення перерахувати гроші на підтримку армії — показове. Бо ж усім відомо, що українські пенсіонери живуть не з медом. Тому ми вирішили завітати до Гаврилюків, аби допомогти їм переказати внесок на рахунок для військових. Мешкають вони в селі Буяни Луцького району. Звісно, наша розмова точилася навколо останніх подій в Україні. Іван та Регіна Гаврилюки постійно цікавляться новинами, переживають за країну.
— Треба пазурами тримати свою державу. Не повинен Путін до нас лізти. Що ж то воно буде на тому Сході? Як українцям з усього виплутатися? — зітхає Регіна Костянтинівна.
Тому й вирішили виділити з пенсії гроші на армію.
— Ось, візьміть, — Іван Якович подає мені 100 гривень. — То невелика сума, але допомагаємо, чим можемо, щоб захистити нашу країну. Бо ж кажуть, якщо не годуватимемо свою армію, то доведеться годувати чужу.
Насправді ж їхня пожертва цінніша, ніж сотні тисяч від котрогось з олігархів. Для багатія мільйони можуть значити менше, ніж для простих волинських пенсіонерів — оцих 100 гривень. Бо саме через підтримку пересічних громадян армія відчула, що врешті стала справді народною.
Про потреби військових частин, що базуються на Волині, говорили минулого тижня на черговому брифінгу наглядової ради Волинської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану. Голова наглядової ради Григорій Павлович розповів, що на підтримку армії волиняни пожертвували 1,33 мільйона гривень. З них 905 тисяч уже витрачено на закупівлю необхідного спорядження. Активісти пообіцяли, що невдовзі викладуть усі фінансові документи в соціальній мережі «Фейсбук» (частина з них уже оприлюднена).
Щоправда, очільник волинського осередку «Правого сектору» Павло Данильчук зазначив, що очікував більшої активності великого бізнесу. А підприємець із Володимира–Волинського Роман Мартинюк, котрий є одним з координаторів акції на підтримку армії, розповів, як допомагав військовим.
— Нас об’єднав страх: хто завтра захищатиме Україну? Ми прийшли в 51–шу механізовану бригаду, яка дислокується у Володимирі–Волинському, і запропонували свою допомогу. У Нововолинську зібрано близько 200 тисяч гривень, у Володимирі–Волинському – близько 100 тисяч гривень на потреби бригади. Закуповували акумулятори, запчастини, шини, засоби зв’язку, бронежилети. В якийсь момент потреби військових переросли наші можливості, тому звертаємося до громадськості, щоб долучилися до підтримки нашої армії, — сказав він.
Присутні зазначили, що ефективними є будь–які способи допомоги Збройним силам України: від волонтерської роботи до благодійних пожертвувань. Проте найактуальнішим було б зібрати кошти для закупівлі дорогого спорядження. Адже, скажімо, один бронежилет коштує більше 4 тисяч гривень. Ще однією з нагальних потреб є чорний метал для виготовлення башмаків для закріплення бронетехніки на залізничних платформах. Фірма «Модерн–Експо» береться виготовити їх за свій кошт.
Луцька фірма «Тент–сервіс» виготовить на власних потужностях тенти для військових вантажівок. Бо ця деталь найчастіше псувалася. Для тентів було потрібно тканини на 228 тисяч гривень. І от інше підприємство «КамАЗ–агро» заплатило цю суму, аби можна було закупити тканину і пошити тенти.
Любомльські освітяни зібрали майже 100 тисяч гривень. Частину коштів спрямували на потреби інших частин, а близько 60 тисяч віддали Володимир–Волинській механізованій бригаді. За ці кошти закупили матраци, спальні мішки, у яких нині велика потреба.
— Це одна з найбільших пожертв останнім часом, — каже Роман Мартинюк. — Ми завезли в бригаду два буси речей, куплених за кошти освітян. Нині бригада рушила на полігон. Колісна техніка їхала своїм ходом. На жаль, частина техніки ламалася. До кожної машини виїжджають волонтери, щоб допомогти. Тому якщо хтось бачить військовий автомобіль, що зупинився, то закликаю допомогти запчастинами, ключами чи іншим. Хочу наголосити на ще одному моменті. Не варто звинувачувати військових, що вони все розікрали. Адже в бригаду більшість мобілізували зовсім недавно. Це цивільні, які лише кілька днів тому одягли форму. Тому до будь–яких крадіжок військового майна вони не причетні і така риторика не повинна звучати.
Охочі допомогти спорядженням, грішми чи власними силами можуть звернутися до одного з координаторів акції на підтримку військових Олександри Фальчук за телефонами: 067-332-22-97, 066-112-62-43, 063-020-51-77 або до Романа Мартинюка за телефоном 098-197-58-08.