Як подолати рак, мізкують тисячі вчених, розробляючи десятки методів. Один із них пропонує… дев’ятикласник із Рівного...
Щороку від раку помирає близько восьми мільйонів людей. Щодня в Україні — більш як двісті. У світі ще не винайшли ліків від цієї страшної хвороби. Як її подолати, мізкують тисячі вчених, розробляючи десятки методів. Один із них пропонує… дев’ятикласник із Рівного
Левко ЗАБРІДНИЙ
Іван Остапін навчається у Рівненській малій академії наук і вже два роки присвятив створенню реактора для синтезу вуглецевих наноструктур. Прилад — поліпшена версія розробок Національної академії наук. Проте показати те, над чим працює, Іван не може — просто наноструктури не побачиш неозброєним оком. Його винахід виробляє їх у декілька нанометрів, тоді як діаметр людської волосини близько 80 тисяч нанометрів. Хлопець над винаходом працював разом із викладачем МАНу Ярославом Боровим. Дослідники домоглися, що після роботи сам реактор не потрібно змінювати. Проте Іван хоче зробити прорив у галузі нанотехнологій. — Реактор створює з вуглецю нанотрубки та фулерени, — розповідає хлопець. — Поки що їх можна використовувати в суто наукових цілях, хоча б для навчання тих самих учнів МАН чи студентів. Проте за наноструктурами — майбутнє. Якщо взяти, наприклад, фулерени, то вони можуть бути надпровідниками. Окрім того, фулерени дуже щільні, але легкі. З них би виготовляти корпуси для автомобілів: тоді вони були б і міцними, і легкими водночас. А з нанотрубок можна створити найміцнішу нитку у світі, яка могла б витримати 20 тонн. Єдина проблема, що вчені поки не винайшли, як ростити нанотрубки. Найдовша, що її вдалося виплекати, — заледве один сантиметр. А в нашому реакторі нанотрубка може вирости лише до чотирьох міліметрів. Нанотехнології — величезна галузь. Нині, до прикладу, є дослідники, які працюють у сфері нанобезпеки. Так, людський організм часто страждає від мікроскопічних структур, які легко потрапляють до нього. Якби вдалося створити захист від цих структур, люди, можливо, менше хворіли б. Окрім того, у подібних до нашого реакторах до снаги працювати із закисом заліза. Є гіпотеза, що за допомогою вилучених із закису заліза наноструктур можна вбивати ракові пухлини: електромагнітною хвилею через кров наночастки доставляли б до новоутворення, і вони випікали б її. Це було б безпечніше та ефективніше, ніж хіміотерапія чи опромінення. Іван Остапін уже здобув премію від МАН та 5000 гривень за друге місце на фестивалі «Sikorsky Challenge 2013». Хлопець вірить, що, пішовши в науку, зможе досягти чималих результатів. А тому мріє навчатися в Київському політехнічному інституті на спеціальності, пов’язаній із металознавством та металургією, бо саме там є найсучасніші лабораторії для роботи з наноструктурами. Каже, якщо зробить прорив у науці й за свій винахід отримає чималу суму, відкриє власну фірму з розробки комп’ютерних ігор, у які дуже любить грати. А поки що хлопцеві ще треба закінчити Рівненську українську гімназію. Він часто бере участь в олімпіадах, ходить до спортзалу та захоплюється радіотехнікою. Каже, що може самостійно спаяти мікросхеми чи перевірити якийсь прилад. Вільного часу в Івана небагато. Але хлопець тільки радіє цьому, бо, як розповідає, коли нічого не робить, на нього напливає нудьга.
На фото: Розробки юного винахідника Івана Остапіна, ймовірно, допоможуть здолати важку недугу.
