ТИМОШЕНКО ПРОТИ ОЛІГАРХІВ ― БДЖОЛИ ПРОТИ МЕДУ*

Уголос критикуючи олігархів, Юлія Тимошенко забуває розповісти про свої відносини з представниками цього політико‑економічного класу. Про них варто нагадати

Микола КОРКУШКО

Юлія Тимошенко повертається у велику політику через участь у виборах Президента. Одна з головних тем її виборчої кампанії ― боротьба з олігархами, про що заявила чи не відразу після отримання посвідчення кандидата на пост глави держави. Тема не нова і насправді актуальна. Розподіл основних багатств в Україні дійсно викликає багато нарікань, бо у жодній європейській державі ми не знайдемо стільки надзаможних людей на тлі зубожілого населення. От тільки чи має підстави говорити про антиолігархічний «хрестовий похід» сама Тимошенко?
Перше, що викликає подив, ― той факт, що її «права рука» в. о. Президента Олександр Турчинов саме олігархів призначив на керівництво кількома «проблемними» областями ― Донецькою та Дніпропетровською. І, як виявилося, вони можуть бути корисними. Звісно, у Коломойського виходить значно краще, ніж у Тарути, але Донбас не можна порівнювати з Дніпропетровщиною. Сама Юлія Тимошенко визнає, що в критичній ситуації олігархи прислужилися Україні, і водночас продовжує їх нещадно критикувати.
Крім того, антиолігархічна риторика Тимошенко виглядає геть парадоксально на тлі того, що Юлія Володимирівна у свої кращі часи активно робила олігархів депутатами Верховної Ради за списком своєї партії. Губський, Фельдман, Васадзе, Жеваго та інші відомі персони, яких вона брала «на перевиховання»… Більшість із них стали «тушками» та перебігли до Януковича. Деякі експерти стверджують: Тимошенко торгувала місцями у списку, обдурюючи тим самим виборців та послаблюючи демократичні сили. Для неї це закінчилося ув’язненням, а олігархи у Верховній Раді своїми картками для голосування зміцнювали диктатуру.
Зрештою, вона теж прийшла у політику з олігархічного бізнесу. Причому з найбільш непрозорої та криміналізованої його частини ― газового сектору. Партнер Тимошенко ― Павло Лазаренко ― до цього часу перебуває в ув’язненні у США, та й сама Тимошенко проходила у цій країні по кількох кримінальних справах. У їх матеріалах багато сказано про те, скільки Тимошенко та Лазаренко заробили на газі, обкрадаючи бюджет. Це ― сотні мільйонів доларів, виведених на офшорні рахунки. По суті Юлія Тимошенко сама є олігархом, а тому зараз займається нічим іншим, як критикою своїх колег по цеху.
З цим пов’язане питання, яке закономірно поставити самій Юлії Володимирівні ― за які кошти відбувається фінансування виборчої кампанії? Якщо вона проти олігархів, не користується їхньою підтримкою, у неї, згідно з декларацією, миша повісилася в холодильнику, у власності немає нічого, крім «хрущовки» у Дніпропетровську, то звідки гроші?
Характерно, що, проголошуючи боротьбу з олігархами, Тимошенко не пропонує нічого для зміцнення економіки. Усе зводиться до відомого «відібрати та поділити», до відвертого популізму та спекуляцій на емоціях людей.
Звертають на себе увагу також часті вояжі Тимошенко до Донецька. За однією з версій, які обговорюються, екс–прем’єрка користується сприянням донецького олігарха Рината Ахметова. Контрольована ним Партія регіонів в якості спаринг–партнера для Тимошенко висунула завідомо непрохідного Добкіна.
Це лише припущення, але досить вірогідне. Як би там не було, а позалаштункові стосунки Тимошенко з олігархічним світом не викликають сумніву, адже на цьому побудовано всю її політичну кар’єру. Отже, це ніщо інше, як політика подвійних стандартів ― на публіку метати громи та блискавки в їхній бік, а насправді вибудовувати з олігархами стратегічні відносини. Що вкотре підтверджує ― Тимошенко живе в іншому, «домайданівському», світі, не помічаючи, як змінилася країна, що вже не сприймає її популістських та нещирих гасел.