Поки частина українського суспільства ще переживає виборчу ейфорію, міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайер, вітаючи Україну з проведенням виборів, застеріг і українців, і нового Президента, що далі, за воротами, які пройшла країна, — зовсім не політичний рай. Попереду багато складної роботи...
Поки частина українського суспільства ще переживає виборчу ейфорію, міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайер, вітаючи Україну з проведенням виборів, застеріг і українців, і нового Президента, що далі, за воротами, які пройшла країна, — зовсім не політичний рай. Попереду багато складної роботи...
Діана ДУЦИК, головний редактор сайту MediaSapiens («Медіапросвіта», ГО «Телекритика»)
Facebook у неділю заполонили пости про геройські стояння в чергах на дільницях, фотографії голосування та пафосні коментарі про те, як ми не дозволили «клятим москалям» зірвати наше свято волевиявлення. Але без іронії, і я кину своїх п’ять копійок у скарбничку загального піднесення — воно нам сьогодні теж потрібне. День виборів — це був якраз той момент, коли дія та емоція поєдналися: суспільство чи не вперше за багато років повірило в те, що його голос має значення — і прийшло на вибори, показавши безпрецедентну явку (міжнародні спостерігачі навіть зазначили, що вона була вищою, ніж у Європі, яка обирала в цей день Європарламент). Це дорогого вартує. Жодні вибори не проходили в такій напрузі. І жодні вибори так не об’єднували. Ніхто не казав, як у попередні роки, мовляв, від мене нічого не залежить. Усі казали: треба йти і голосувати. Йшли і голосували з надією на те, що це буде внесок кожного в мир у країні. Це були чи не перші вибори без адміністративного ресурсу. На своєму шляху до оновлення та єдності суспільство продовжувало отримувати новий досвід. І, голосуючи, із завмиранням серця стежило за подіями на сході, де в цей час лунали автоматні черги. Але й навіть там російський сценарій не був реалізований повністю — все-таки деякі дільниці на сході працювали, а терористи терпіли нові втрати в ході АТО. Саме про схід і про те, в яких умовах українським військовим доводиться воювати з терористами, був пронизливий сюжет Андрія Цаплієнка, на який я натрапила увечері на «Інтері», перемикаючи канали та стежачи за виборчими телемарафонами. «Они говорят — воюют не за деньги, а за независимость. А в истории все войны за независимость заканчиваются победой», — каже Андрій Цаплієнко. «Однозначно победим — это наша земля. Нам здесь жить, растить детей. Куда нам отступать? Любой, кого ни спроси здесь из бойцов, он знает, что он здесь, дети его здесь, родители… Мы никому не сдадим эту территорию и не собираемся. Это наша земля!» — такими словами українського військового закінчується сюжет. У мене, як у людини сентиментальної, клубок підкочується до горла. «Это наша земля!» — ось заради чого ці молоді хлопці стоять зараз на гарячих рубежах на сході. І ось заради чого мільйони українських громадян прийшли цього разу на виборчі дільниці, вирішивши, що їхня зброя — це їхній голос, поламавши всі плани Путіна та Януковича. Тому Петру Порошенкові нема чого дуже радіти — суспільство голосувало не стільки за нього, як проти війни. Суспільство побачило в Порошенкові топ–менеджера, який здатен привести країну до миру та економічного розвитку. І якщо цього не відбудеться, рейтинг політика може так само швидко обвалитися, як валилися рейтинги його попередників. … Міністр Штайнмайер знайшов прекрасний образ, щоб описати, що чекає Україну завтра. «Політичного раю не буде», — сказав він. Попереду важкий рік — у першу чергу врегулювання ситуації на сході, врегулювання питання енергетичної безпеки (газове питання нікуди не поділося), подолання економічних проблем, боротьба з корупцією і багато чого іншого. Фактично йдеться про перезаснування країни з нуля, з нового фундаменту. Це буде складно реалізувати як через внутрішній спротив, так і через зовнішнє втручання. Росія не залишить нас у спокої вже завтра. Путіну йдеться про те, аби зберегти старі правила гри — непрозору кулуарну політику закулісних домовленостей, тиску та шантажу. Про це красномовно свідчить заява російської сторони про можливі переговори з Порошенком, але без участі третьої сторони. Ми пам’ятаємо, чим закінчилася зустріч Януковича і Путіна тет–а-тет. Люди, які голосували за Порошенка, чекають якраз на нову якість політики як внутрішньої, так і зовнішньої. Чи зможе він її реалізувати, маючи при цьому обмежені повноваження, здеградований парламент та армію чиновників–корупціонерів? Припускаю, що жоден експерт не візьметься відповідати на це запитання. Суспільство, яке хоче змін, аби не розчаровуватися, має набратися терплячості — ці зміни не настануть одразу після інаугурації нового президента. Попереду багато роботи і багато перепон. Міжнародні експерти прогнозують, що найближчі два роки будуть доволі важкими для України. Чи не є це сьогодні важливим завданням медіа — пояснити усе суспільству? Бо нова якість політики вимагає нової якості відносин політиків та медіа і, безперечно, нової якості самих медіа. Телевізійний канал у власності президента (Петро Порошенко заявив, що продасть увесь бізнес, крім «5 каналу» — Ред.) — це стара якість відносин. Перемикаючи канали у ніч виборів, я поки що не помітила й нової якості самих медіа… Повний текст: http://osvita.mediasapiens. ua/material/31055 .
