СЕРГІЙ КОВАЛЬЧУК : «ЗМІНИ В КРАЇНІ ЗАЛЕЖАТЬ НЕ ТІЛЬКИ ВІД ПРЕЗИДЕНТА, А Й ВІД КОЖНОГО З НАС»*

Загибель на Донеччині 17 військовослужбовців 51-ї окремої механізованої бригади, що дислокується у Володимирі-Волинському, стала страшним ударом для волинян. Про біду, що чорною хмарою накрила Волинь, днями ми говорили з володимирським бізнесменом, засновником корпорації «Укр-Петроль» Сергієм КОВАЛЬЧУКОМ (НА ФОТО)

ОЛЬГА СМОЛЯНСЬКА

— Це страшна трагедія для всіх нас. Напевно, найбільша з часів Великої Вітчизняної війни. Наші сини, чоловіки, батьки й брати повернулися додому, на Волинь, у трунах — що може бути страшнішим? — починає розмову Сергій Ковальчук. — Особливо болить, що загинули вони на братовбивчій війні. Бо як би ми не називали тих, хто відстоює незалежність Донеччини та Луганщини, сепаратистами чи якось інакше, більшість із них — українці. Хіба можна було уявити, що в Україні, в центрі Європи, брат піде на брата?
— Як гадаєте, що мають зробити наші політики, щоб покласти край цій війні?
— Врешті–решт розпочати перемовини. На Луганщині та Донеччині не визнають нинішню владу, і це очевидно. Та в Києві, здається, теж не хочуть чути й розуміти жителів сходу країни, не шукають мирних шляхів виходу з критичної ситуації. Хоч зробити це просто зобов’язані! Щоб не гинули люди. Щоб вони безпечно почувалися на вулицях, жили нормальним життям, ходили на роботу. Щоб діти відвідували школи й садочки. Щоб там запрацювало виробництво. Цього хочуть всі українці.
— А що скажете про дії військових та добровольців, які нині беруть участь у протистоянні на сході держави?
— Оснащення та підготовка не тільки армії, а й українських спецпризначенців має бути набагато кращою. Нині ситуація абсурдна: переказав військовим гроші на тазики для миття, 70 тисяч гривень — на бронежилети. Мільйони українців збирали кошти для свого війська. Де ж державне фінансування, тим паче у такий важкий час? Про яку підготовку можна говорити, якщо люди, яких учора забрали від плуга і ніколи не тримали в руках зброї, мусять іти під кулі? У Збройних силах немає командування, котре давало б нашим воякам чіткі накази, що вони повинні робити, кого від кого і яким чином захищати.
Нашу армію розкрадали впродовж усіх років незалежності України, розпродали все, що мало цінність. А про розвиток оборонної промисловості навіть мови не було. То хіба можна очікувати дива, коли не маємо ні армії, ні силовиків, ні міліції, а люди на Сході змушені самі себе захищати? Чому військовики не можуть впоратися з купкою бойовиків, яких повинні знешкодити впродовж лічених годин? Тим часом війна триває більш як три місяці. На моє переконання, хтось повинен відповісти за той стан, в якому опинилися наші військові структури.
— Як і за втрату Криму…
— …який Росія забрала в нас без єдиного пострілу. І хай скільки політики твердять, що юридично він наш, але фактично ми його втратили. Повернути зможемо лише тоді, коли Україна в усіх сферах життя буде втричі міцнішою, ніж Росія.
— Минулої неділі українці обирали нового президента. Якщо не секрет, кого підтримали ви?
— Свій голос я віддав за Петра Порошенка, якого знаю особисто. Переконаний, він чудово впорається з важкими завданнями, бо є ефективним господарником та фінансистом, добре орієнтується в наших зовнішньополітичних та економічних реаліях, покладе край бойовим діям на сході країни і виведе її з кризи. Водночас маємо пам’ятати, що сам президент нічого зробити не зможе. Аби нам усім жилося краще, мусимо наполегливо працювати, перестати кивати на попередників і почати будувати країну з чистого аркуша. Треба попрощатися й із таким поняттям, як квотування у владних структурах. Керівні посади в країні мають обіймати фахівці, які чітко знають, що зробити для того, аби запрацювала наша економіка.
І насамкінець хотів би відзначити, що українці зробили велику справу, обравши президента в першому турі. Кожен із нас, ідучи голосувати, напевно, розумів, що другий тур виборів — це величезні додаткові витрати, а Україна й так зубожіла до краю, і це ще три тижні бойових дій. Новообраний президент, маю надію, вже найближчими днями зможе загасити збройний конфлікт на сході країни. Тож бажаю новому очільнику держави виправдати всі наші сподівання, а Україні — миру й процвітання.