Дівчатко років чотирьох-п’яти весело бігло тротуаром, розмахуючи, немов прапором, велетенським і на диво гарним гладіолусом ніжно-лососевого кольору...
Дівчатко років чотирьох-п’яти весело бігло тротуаром, розмахуючи, немов прапором, велетенським і на диво гарним гладіолусом ніжно-лососевого кольору.
Від такого поводження квіти одна за одною почали відлітати і падати на тротуар. Але дитина, захоплена грою, цього не помічала, а молоді батьки, які йшли слідом, відверто милуючись своїм чадом, теж ніяк не реагували. А дарма. Була реальна нагода пояснити дитині, що з квітами так поводитися не можна, бо вони живі, а щоб виростити таку красу, хтось потратив чимало зусиль і часу. А по-друге — смітити на тротуарі теж негоже, адже у спеку квітка дуже швидко перетвориться на сміття і псуватиме настрій перехожим. Але щоб пояснити ці банальні істини дитині, треба відчувати їх самим, а батьків, вочевидь, свого часу також ніхто цьому не навчив...
