Новини із зони АТО почну одразу з пацанів із 51-ї бригади, котрі здалися у полон. Більшість із них я пам’ятаю в обличчя. Ми стояли разом на одній позиції! Інформація про здачу правдива, але ніяка с…а не каже про причини...
Новини із зони АТО почну одразу з пацанів із 51-ї бригади, котрі здалися у полон. Більшість із них я пам’ятаю в обличчя. Ми стояли разом на одній позиції! Інформація про здачу правдива, але ніяка с…а не каже про причини
Танкіст-волинянин, учасник АТО
Ми стояли місяць на цій висоті. Через бездумну тактику командування була розбита Амвросіївка, Зеленопілля та окремі ділянки, де стояла 79–а. Ви читали про це в новинах, а ми бачили на власні очі. Картини обстрілу «Градами», коли ти тупо стоїш на териконі, а в 10 кілометрах від тебе «Град» розносить пацанів у кашу. Саме за такої погоди до нас підтягнулася 51–а. Вони вирвались із Краснодона, де потрапили в пекло з «Градів» і мінометів, та ще й під Краснопартизанськом. Мене часто питають про наш бойовий дух. Так от, їхній бойовий дух можна було описати одним словом —низький. Через декілька днів стояння почалася пристрілка по нас. Першим був «Град», яким злегка зачепили терикон. Для когось, здається, фігня, бо все одно ж не попали. А для інших — жах, коли лежиш у землянці, а через тебе перелітає кількакілограмовий олівець і розривається так, що труситься весь терикон і тебе засипає землею з усіх сторін. Далі був тригодинний обстріл мінами. Загалом випустили близько 150 штук. Потім запечатування пакетом «Града». Враження просто неймовірні — таке вже не забудеться ніколи. І нарешті точковий обстріл 5—6 мінометами. Як наслідок — купа спаленої техніки, САУшка (самохідна артелерійська установка), в якої башта лежала поряд із корпусом, який порвало, як консервну банку. Наступного ранку пацани здалися. Спершу партія з 10 чоловік. Їх нагодували і дали телефон, щоб дзвонили своїм: «Ось як у нас круто!». Ті взяли і підбурили інших. Але навіть я не маю права осуджувати їх, хоча ми були поруч. І запам’ятайте назавжди: ніхто з вас ніколи не має права сказати, що вони зрадники. Ви не знаєте, що це таке, коли 6–кілограмові болванки приземляються за метр від тебе. Коли людей контузить, горить намет, у якому ящики з гранатами, а ти лізеш на животі і чекаєш, доки вони зірвуться. Ось так хлопці здавалися. Їх усіх кинули, як живе м’ясо, відтягуючи сили сепаратистів. До нас усім байдуже. Навіть наказ відійти ми ледь випросили. Отож підсумок: хлопці здалися. Нехай для когось вони зрадники. Але для мене — герої. Вони також були у полях чотири місяці, воювали, але зберегли своє життя замість красивої бравади. З іншими, котрі залишилися, ми пішли на прорив до наших. А наступного дня терикон зрівняли три залпи «Градів».
