— Як ви оцінюєте вчинок понад сорока бійців 51–ї окремої механізованої бригади з Волині, які перейшли на російську територію?..
— Як ви оцінюєте вчинок понад сорока бійців 51–ї окремої механізованої бригади з Волині, які перейшли на російську територію?
Семен ГЛУЗМАН, психіатр, колишній політичний в’язень радянських концтаборів (м. Київ): — Вони опинилися у пастці, тому зробили це свідомо. Гадаю, що вони розумні люди, які уникли тортур та знущань. Солдат не повинен бути Олександром Матросовим. Він повинен по змозі зберегти себе для сім’ї та своєї країни, щоб потім воювати далі. Це моя суб’єктивна думка.
Рауль ЧІЛАЧАВА, поет, перекладач, академік, посол України в Латвії у 2006—2010 роках (м. Київ): — Про них сьогодні багато пишуть. Повідомляється, що бійців кинули напризволяще, і це акт відчаю. Припускаю, що так було, але це не виправдовує подібного вчинку. На війні як на війні. Перехід на бік противника завжди розцінюють як боягузтво, а конкретніше – як зраду. Мені здається, що маємо справу саме зі зрадою, хай які важкі обставини склалися. Так, ситуація там надскладна, та чи буває на війні легко? Життя, звичайно, понад усе, але що тоді робити з присягою на вірність Україні?
Ольга ГЕРАСИМ’ЮК, журналістка, телепродюсер, народний депутат України V і VI скликань (м. Київ): — Нині ми платимо надто велику ціну за перемогу, тож ліпше відмовитися від таврувань і звинувачень. Хлопці не зрадили, бо не повернули зброї проти України. Вочевидь, зробили вибір на користь життя, щоб згодом продовжити боротьбу. Загалом це урок для нашої армії і всієї країни. Ми, перебуваючи у мирних обставинах, не зовсім усвідомлюємо, як ведеться бійцям. Без сумніву, це великі патріоти. Хочеться, щоб вони зміцніли, щоб воювали не голі, не босі, щоб вчасно отримували підмогу.
Людмила КИРДА, голова Маневицької райдержадміністрації: — Не маємо морального права засуджувати солдат, які вижили під подвійним обстрілом — від російського кордону і з боку сепаратистів. Кілька діб вони були без їжі, води, медичної допомоги та боєприпасів. В окопах поруч із живими лежали поранені і загиблі. Про це ще 21 липня я дізналася від дружини одного з маневиччан, який згодом потрапив у полон. Жінка була у розпачі, просила допомогти нашим хлопцям. Я надіслала звернення до Міністерства оборони, але відповіді звідти не отримала й досі. Вважаю, що перемоги здобувати потрібно не ціною людських втрат. Бо немає нічого дорожчого за життя. Для рідних — це велике щастя, коли є надія, що повернеться додому син, брат чи батько. Але у багатьох волинських родинах їх вже ніколи не дочекаються.
Павло ДАНИЛЬЧУК, керівник «Правого сектору» Волині (м. Луцьк): — Важко давати оцінку та категорично засуджувати — я не був на їхньому місці й не знаю всіх обставин. Сам факт переходу однозначно негативний. Це війна, тому такі речі загрожують життю інших солдатів, що тримають позицію. Але відповідальність мають нести і генерали, через яких така ситуація склалася.
Олександр АЛИМОВ, молодший сержант, контрактник, командир відділення артилерійської розвідки батареї 2С3, 72 ОМБР: — Ті бійці, як ви кажете, двічі відмовлялися підтримати нас вогнем, кидали вбитих товаришів. На останніх позиціях вони стояли найвигідніше від нас усіх, «Гради» їх просто не могли накрити. Хлопці точно мали справні гаубиці зі снарядами і патронами, сім гаубиць, що лишилися, пригнали до нас. Тіла загиблих вивозив наш водій. Як і поранених. От вам і вся ситуація. Вчинок геть незрозумілий.
Олександр СКІПАЛЬСЬКИЙ, генерал-лейтенант, колишній заступник міністра з питань надзвичайних ситуацій і голови Служби безпеки України (м. Київ): — Негативно оцінюю. Я порекомендував би цим бійцям прориватися до своїх, а не йти до сепаратистів. Ті потім використали їх у своїх цілях. Створили гарну картинку для російського телебачення: показали, що українські війська масово здаються. Мало того, що вчинок ганебний, вони ще й підіграли ворогу.
Катерина ВАЩУК, народний депутат, колишній член фракції Партії регіонів (м. Київ): — Це молоді люди, яких нещодавно призвали. Вони мало що бачили й дуже хочуть жити. Хлопці, мабуть, просто розгубилися, тому я не засуджувала б зопалу. Звичайно, це не найкращий їхній вчинок. Але хіба було б ліпше, якби всі вони загинули? Бліц підготували Ярослава ТИМОЩУК, Леся БОНДАРУК та Валентина БЛІНОВА.
