ЯК СЕЛЯНИ ЗАХИСТИЛИ СВОГО ГОЛОВУ

У селі Звиняче Горохівського району стався рідкісний випадок. Депутати виявили недовіру сільському голові Володимирові Пальчуку, а коли були призначені нові вибори, то з чотирьох кандидатів (серед них був і Володимир Петрович) виборці знову обрали сільським головою Пальчука.

ХТО ПІДМОВИВ ДЕПУТАТІВ?
— Ще у вересні минулого року я почув, що деякі депутати хочуть виявити мені недовіру,— розповів у розмові Володимир Петрович. — Але тоді рада не схвалила цього рішення. Згодом недовіру мені таки висловили. А було це пов’язано з тим, що між мною і окремими депутатами виникло тертя.
Фермер Володимир Корнійчук звернувся до сільського голови, щоб той поміняв йому поле, яке орендувало приватне підприємство “Звиняче”. Пальчук пояснив фермеру-депутату, що не може задовольнити його прохання, бо підприємство платить у сільський бюджет належний податок. Комітет з газифікації, який очолив священик Сергій Мадірімов, також мав “підстави” бути незадоволеним, бо сільський голова не погодився, щоб десять відсотків коштів, зібраних на газифікацію, використовувати на власний розсуд, як того вимагали організатори комітету.
Потім був ще один інцидент — відкриття у Звинячому бурякопункту заводу “Іваничіцукор”. За словами сільського голови, він звертався до правління ВАТ “Горохівський цукровий завод” з пропозицією відкрити в селі бурякопункт. Але йому відповіли, що для підприємства це невигідно. А тут надійшла заява від заводу “Іваничіцукор”, і сільський голова зачитав її на сесії ради. Депутати погодились на відкриття бурякопункту.
— Керівництво району мене звинуватило в тому, що я не є патріотом свого регіону. Але я думав насамперед про те, яким чином поповнити сільський бюджет,— розповів Пальчук. — І людям вигідно, щоб у нас був бурякопункт, адже чимало односельчан вирощують цукросировину, і з таким проханням зверталися у сільську раду.
Депутат-священик Володимир Хом’як, з яким я розмовляв, вважає, що сільський голова не завжди радився з депутатами. Скажімо, не варто було, на думку депутата, переносити лікарську амбулаторію в тодішнє приміщення сільської ради. А Володимир Корнійчук бачить гріх у тому, що рішення депутати приймали, так би мовити, заднім числом.
Як сказав сільський голова, переселення амбулаторії було одним з пунктів його передвиборної програми. До того ж, на думку Пальчука, якби амбулаторії не надали кращого приміщення, її перенесли б на територію іншої сільради, бо тісна будівля не відповідала елементарним вимогам.
Більшість жителів села іншої думки про Володимира Пальчука, ніж депутати.
— Люди йдуть до сільського голови зі своїми бідами, бо керівник приватного сільгосппідприємства “Звиняче” пан Міщук не хоче укладати договори на оренду землі з тими, кого вважає неугодними,— зазначив сільський староста Євген Андрійчук. — Пальчук захищає інтереси людей, порушує питання перед районною владою, але владі не подобаються такі керівники. Звинувачують Пальчука в тому, що він займає не таку позицію, як треба. Але ж він відстоює інтереси людей.
ЧЕРЕЗ ПРИНЦИПОВІСТЬ – ЗАТЯЖНИЙ КОНФЛІКТ
Сільський голова бачив, як марнується або розтягується майно людей в приватному сільгосппідприємстві “Звиняче”, що на території сільради, і надіслав на ім’я найвищих посадових осіб району клопотання. Просив допомогти в збереженні майна співвласників і колишнього КСП “Звиняче”.
— На одному із засідань виконкому я порушував питання про те, щоб голова ревізійної комісії Сусь проінформувала про завершення розпаювання й облік майна, що підлягало паюванню. Однак ні керівник ПСП “Звиняче” Міщук (він член сільвиконкому), ні працівник контори Сусь на засідання не з’явилися,— розповів Пальчук.
За його словами, у “Звинячому” є вісім комбайнів, але на обліку чомусь тільки п’ять. Якщо вони не увійшли до майнового фонду, то ними міг розпоряджатися колектив. Насамперед ті люди, які створювали це майно. Необлікованими комбайнами збирали врожай, і хоч Володимир Міщук поніс деякі затрати, але ж мав і прибуток.
— Я за те, щоб ці комбайни передати в школу, нехай діти вивчають техніку,— сказав Володимир Пальчук.
До речі, Володимир Міщук, маючи земельну частку (пай) у сільгосппідприємстві “Райдуга”, незаконно одержав земельний сертифікат у КСП “Звиняче” у 2000 році, хоча розпаювання там завершилося на три роки раніше. І водночас десятки людей, у тому числі й Володимир Пальчук (на той час він ще не був сільським головою), маючи законне право на отримання земельної частки, мусили відстоювати свою правоту в місцевому суді. Але Міщук не погоджувався навіть з судовим рішенням.
Питання, порушені вісім місяців тому сільським головою, не вирішені досі. Більше того, виборці, члени колишнього КСП “Звиняче” звертаються до сільської ради, щоб їм пояснили, чому їх підприємство стало приватним.
— У той час, коли ще не було ліквідоване КСП, без згоди членів господарства створюється СВК “Звиняче”,— зазначив колишній головний інженер господарства Степан Гороть. — Далі — той самий етап: не було ліквідовано СВК і за зачиненими дверима, без згоди його членів, створили приватно-орендне сільгосппідприємство. Оформивши відповідну документацію, воно, немов за помахом чарівної палички, стає... приватним під хитромудрою назвою ПСП “Звиняче”.
—Люди не знають, кому вони віддали своє майно, хто орендує їх землю. Вони чомусь вважають, що нинішнє сільгосппідприємство є колективним, а насправді це не так.
Спілка власників майнових паїв була створена формально і на догоду приватного власника обрала голову і комітет співвласників майна. Цій громадській організації належить захищати інтереси спілчан, але майже за два роки не проведено жодних зборів, жодного засідання комітету. Власне, комітет самоусунувся від виконання будь-яких обов’язків. І ось нещодавно голова комітету Олександр Хом’як звернувся із заявою, щоб його увільнили від цієї посади. Пояснює так: він обраний на зборах, на яких його навіть не було і згоди він не давав. Шкода тільки, що така заява з’явилася із запізненням майже на два роки.
Наприкінці минулого року Президент України і прем’єр-міністр видали доручення, яким зобов’язано керівників агроформувань звітувати про роботу. Володимир Міщук на посаді керівника сільгосппідприємства вже п’ять років, але жодного разу не прозвітував перед спілчанами про свою діяльність.
—Ось і тепер згідно з цим дорученням орган місцевого самоврядування повинен скликати збори, на яких має звітувати керівник підприємства,— сказав Степан Гороть. — Однак пан Міщук, шантажуючи людей, не дає можливості скликати збори. З цього приводу ми зверталися до голови райдержадміністрації Юрія Горбенка і голови районної ради Леоніда Андрійчука. Вони пояснюють, що Міщук є власником сільгосппідприємства і ні перед ким не зобов’язаний звітувати. Тепер стосовно цього ми звернулися до керівництва обласної ради.
Сільські жителі, з якими я розмовляв, нарікають, що не мають де працювати. На бригаді у Звинячому ще кілька років тому було 1100 голів великої рогатої худоби, а залишилося 500. Раніше працювало 60—70 механізаторів, тепер їх лише 15. Кращі землі використовуються, а трохи гірші заростають бур’янами.
—Ви подивіться, як біля хімскладу з весни буйно ростуть бур’яни,— розповів сільський голова. — Якщо керівник є навіть власником, то він не має права знижувати родючість грунтів, порушувати законодавство про використання землі. А те, що твориться у нас, я вважаю злочинною халатністю. А мені кажуть: не втручайся в господарську діяльність Міщука, бо ми тобі “пришиємо” корупцію. Найбільше боюся, щоб наші села не стали такими запущеними, як Колодеже.
Жінок, які не мають роботи у селі, тричі на день возять в Ощів, де вони працюють доярками в господарстві, котре очолює Михайло Трачевський.
— Доярки там одержують добру зарплату, але прибутковий податок надходить до Терешківської сільської ради,— зауважив Пальчук. — Хіба не можна дати людям роботу у своєму селі? Якби в нас не зруйнували тваринницькі приміщення, Трачевський міг взяти в оренду другу бригаду і доходи залишалися б у нас.
Люди, з якими я розмовляв, говорили, що найбільша “вина” Пальчука в тому, що він виступив проти керівництва “всесильного” Міщука. Один з районних керівників так і заявив сільському голові: “Не копай яму для Міщука, бо сам туди потрапиш”. Тому і став Пальчук неугодним.
ЛЮДИ НЕ ЗАХОТІЛИ “КИШЕНЬКОВОГО” ГОЛОВУ
Коли на грудень минулого року були призначені вибори сільського голови, Володимиру Петровичу радили ні в якому разі не висувати своєї кандидатури, бо все одно люди його не виберуть. Пальчук на те відповів:
— Моя совість перед громадою чиста. Я думаю не про особисту вигоду, а про людей. Але якщо не оберуть, то буду знати, що така воля громади. У цьому селі я виріс, звідси мене колись рекомендувала громада на службу в Збройні сили. Армії я віддав найкращих своїх двадцять п’ять років. Я служив за кордоном, бачив, як живуть люди у світі, і хочу, щоб і мої односельчани зажили краще.
Районне керівництво всіляко агітувало, щоб обрати головою Боярчука, котрий проживає у Луцьку, а його теща — у селі Звиняче.
—Чому високе керівництво так хотіло, щоб замість Пальчука став Боярчук? Виявилося, що він доводиться Міщуку кумом,— ці слова я почув від одного авторитетного жителя села, який просив не називати його прізвища. — Зрозуміло, що це був би “кишеньковий” голова, а Пальчука ніхто таким зробити не зміг. І люди продемонстрували свою громадянську позицію і проголосували за того, кого знають і кому довіряють.
Один з районних керівників на зборах виборців сказав, що коли виберуть Пальчука, то Звиняче не буде газифіковано: коштів, зібраних у селі, не вистачить, а з районного або обласного бюджету не виділять ні копійки. Навіть батюшка Сергій у церкві, порушуючи закон, закликав парафіян не голосувати за колишнього сільського голову. І все-таки Володимир Пальчук випередив свого головного суперника на 60 голосів.
Після виборів минуло два місяці. Володимир Петрович тепер немов би розділив своє головування на два періоди — до і після других виборів. Став частіше радитись з депутатами, глибше цікавитись громадською думкою. Корисною для нього була розмова з депутатом від села Красів священиком Володимиром Хом’яком про створення комунального господарства при сільській раді. Володимир Григорович добре знає проблеми села, має свою тверду життєву позицію. Йому боляче від того, що багатодітні сім’ї, маючи трохи більше 60 соток городу, ніхто там не працює, бо нема роботи, і не одержують державної допомоги.
Вирішено зібрати власників майнових паїв і запропонувати їм увійти зі своїми частками до складу комунгоспу. Крім техніки, матимуть млин, пекарню, стельмашню тощо. Комунальне господарство надаватиме значно дешевші послуги, ніж приватні структури.
—Повинен бути ініціативний комітет співвласників майна, який би сприяв нам у цьому, про що я вже не раз говорив,— поділився думками сільський голова. — Однак Міщук всіляко прагне не допустити того, щоб комітет вирішив питання на користь комунгоспу. Якщо ми створимо таке господарство, односельчани будуть у виграші. І основне питання, яке вирішуємо, провести в село газ.
Жителі Звиняч і Красова вірять у те, що сільський голова разом з депутатами зроблять усе, щоб їм жилося краще.
Любомир ПАХОЛОК.