Воістину не буває в житті нічого випадкового! Моя молодша колега Ярослава Тимощук із одного з відряджень привезла і подарувала мені знакову книгу. Її назва — «Квіткова антологія», збірник української поезії про квіти...
Воістину не буває в житті нічого випадкового! Моя молодша колега Ярослава Тимощук із одного з відряджень привезла і подарувала мені знакову книгу. Її назва — «Квіткова антологія», збірник української поезії про квіти. Цікаво, що побачила вона світ не у столичному видавництві, а в ТОВ «Дискурсус», яке має ось таку адресу: Івано-Франківська область, Косівський район, село Брустурів, присілок Грунь, буд. 43
Одразу ж повіяло чимось таким рідним і незабутнім, бо саме в тих краях колись у мене було багато приятелів і саме там провела не одну літню відпустку. Пам’ятають мої ноги й присілок Грунь. Але я, власне, не про Карпати, а про книгу, яку, звісно, «проковтнула» за один вечір. Серед її авторів як класики — Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олена Теліга, Володимир Свідзінський, Андрій Малишко, Михайло Стельмах, Володимир Сосюра, Василь Симоненко, Тарас Мельничук, Василь Голобородько, Юрій Андрухович, так і автори мало або й зовсім не знайомі. Проте не смію сперечатися з упорядником — Уляною Шарпе та Василем Карп’юком, які задекларували: «У Ваших руках букет найкращої української поезії про квіти!». Усвідомила лишень, що цей букет міг би бути набагато більшим, барвистішим і запашнішим. Адже Волинь там представлена одним-єдиним віршем Йосипа Струцюка «Конвалії». А тим часом у всіх волинських поетів є просто чудесні вірші про квіти. Згадаймо хоча б Богачукові «Троянди на пероні»… Тож подумалося: хай читачі «Квіткової підкови» надішлють до редакції свої улюблені поезії про квіти — і ті, які прочитали у книгах відомих поетів, і ті, які, можливо, написали самі, зачаровані красою вирощених рослин. От і буде у нас своя, волинська, антологія, антологія улюблених поезій про квіти читачів «Квіткової підкови».
