Кандидат у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 20 Володимир Вдовенко (на фото) зустрівся з колективом Луцької районної лікарні...
Кандидат у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 20 Володимир Вдовенко (на фото) зустрівся з колективом Луцької районної лікарні
Розмова лікарів із Володимиром Васильовичем видалася гострою і принциповою. Кандидат у народні депутати коротко розповів про себе і свою діяльність, наголосив на головному у своїй програмі дій на найближче майбутнє. – Протягом останніх десяти-п’ятнадцяти років я посилено займався юриспруденцією, десять років тому закінчив юридичний факультет ВНУ. Що мене спонукало це зробити? Спонукало життя. Переслідування недолугою владою протягом 15 років нашого середнього й малого бізнесу вимагали захисту. І наскрізь корумповані чиновники не змогли нас знищити, роздушити. Десь з 2000 року нашій фірмі-експортеру не відшкодовували ПДВ, постійно були пресинги прокуратури. Чому? Тому що ми нікому не давали хабарів. Інші платили, а ми ні. Довелося мені засісти за юриспруденцію і невпинно боротися у судах. Звичайно, наша судова система дає мало шансів на справедливість, але ми виграли ряд процесів, а головне – ні на день не припиняли боротьбу! І система впала.
Чому я вирішив піти в депутати? Бо остання крапля переповнила чашу терпіння. Мені особисто це депутатство не дуже й потрібне, бо я людина забезпечена і самодостатня. І хочу відразу сказати, що якщо пройду, то відмовлюся від квартири в Києві, автомобіля, усіх депутатських пільг. Буду використовувати тільки свій власний транспорт, вести всю депутатську діяльність за власні кошти. І буду підтримувати скасування депутатської недоторканності. Перед законом усі мають бути рівними! Я буквально за два дні до завершення реєстрації, подивився сайти, уважно вивчив усю інформацію, переконався, що на вибори йде майже вся стара команда. Та команда, від якої змін не буде. І навіть якщо прийде 20— 30 нових депутатів, це нічого не змінить, вони там нічого не зроблять. Я вважаю, що навіть цю новообрану Верховну Раду доведеться незабаром знову обновляти. Щоб там були нормальні молоді люди, патріоти, але найбільше там потрібні професіонали. І я хочу, потрапивши у парламент, розпочати «лупати сю скалу», як казав Іван Франко. Мені 54 роки, є вже і досвід, і рішучість змінити Україну. Обіцяю вам, що не продам свій голос і свою людську гідність ні за які гроші. Я все життя заробляв гроші чесно і знаю, як ви їх заробляєте. Знаю, яка у вас зарплата, яка зарплата у вчителів. Хірург із зарплатою дві тисячі гривень — нонсенс. Реформування медицини має бути таким, щоб його відчув і лікар, і пацієнт. Для такого реформування необхідні відповідні фінанси і достатня кількість кваліфікованих кадрів. Запитань до кандидата було чимало. Ось лише деякі з них.
— Чи підтримує вас якась політична сила на виборах, від якої партії ви йдете? — Я безпартійний, йду як самовисуванець. Погляди багатьох політичних сил не поділяю. Відкидаю крайні праві і крайні ліві політичні програми і вважаю, що істина знаходиться десь посередині. Крайні праві — це війна. Крайні ліві — це лозунг «від кожного по можливостях і кожному стільки, скільки ми вділимо». Це не для мене. Тому що це казка. Я простий чоловік і знаю, що звідки береться. На все треба заробити своїм потом. І повірте — Європу в Україні маємо збудувати самі, ніхто за нас цього не зробить. Треба принципово міняти все законодавство. Я ніколи не буду голосувати так званими законодавчими пакетами, коли голосуються, за попередніми підкилимними домовленостями п’ять законів вкупі, серед яких лише один на користь народу, а решта — задля вигоди олігархів і кланів. — Як ви підтримували Майдан? Як проявили себе під час агресії Росії? — Багато «політичних трупів» намагаються на цих темах заробити собі перед виборами дивіденди. Я вважаю за доцільніше проявляти свій патріотизм не гарними словами, гучними обіцянками, а конкретними справами. І Майдану, і нашій армії на Сході я допомагав, як міг, допомагаю і буду допомагати. Ніколи цього ніде не афішував, як це робили і роблять багато відомих вам депутатів і керівників різних рангів. На потреби Майдану ми направили через ТзОВ «Цунамі» (так називається фірма, співвласником якої я є — майже триста робочих місць) понад 100 тисяч гривень, а нашим солдатам і волонтерам — більше 500 тисяч. Люди у нашій області, наші поранені хлопці добре знають, що я для них робив і роблю. Я не хочу про це особливо розповідати, але раз ви вже запитали, то вважав за потрібне назвати ці дві цифри. Наведу вам ще деякі факти. У нашій фірмі за два останні роки ми надали своїм людям чотири мільйони безвідсоткових кредитів — на будівництво, переобладнання опалення (котлів), придбання житла, інші потреби. Середня заробітна плата на нашому підприємстві була донедавна 3400 гривень, а з вересня цього року — 4200. Оце і є реальна турбота про людей і реальний патріотизм. — Як ви реально оцінюєте свої шанси на перемогу на цих виборах? — Щодо своїх головних конкурентів на виборчому окрузі, то вважаю, що там кандидатами зареєструвалися ті, про кого народ давно вже сформував свою думку. І не варто людям знову продаватися за 30 срібняків, бо це може призвести до ще більшої біди в Україні. Хочемо реальних змін — оберімо нових людей у парламент. — У вашій біографії написано, що ви член Національної спілки журналістів України. Де ви друкувалися, в яких засобах масової інформації? — Журналістська діяльність далеко не головна у моєму житті. А стати членом цієї творчої спілки, до якої я завжди ставився з повагою, мені запропонували волинські журналісти, коли у 2006 році в Луцьку вийшла книжка про українського генія Василя Іванчука, співавтором якої був і я. Крім того, я деколи друкував свої матеріали у волинській пресі політичної тематики, писав і про інші речі, наприклад, репортажі про поїздки волинян у Варшаву на чемпіонати Європи зі швидких шахів. До слова, шахи також є моїм хобі, я був серед ініціаторів створення Волинської шахової федерації. Мені дуже подобаються слова вашого колеги, німецького доктора медицини Зігберта Тарраша: «Шахи, як і любов і музика, здатні робити людину щасливою». Цей практикуючий лікар був ще й одним із найсильніших шахістів світу ХІХ—ХХ століть.
На фото: Володимир Вдовенко знайомить лікарів зі своєю програмою.
