— Тобі не можна гратися з цією собачкою, ти бідний і батьки в тебе — ніхто! — на одному подиху випалив хлопчик, на вигляд років 7—8, своєму другові, коли я з домашнім улюбленцем прогулювалася біля них. — А мені тьотя дозволить, бо в мене мама — директор банку!..
— Тобі не можна гратися з цією собачкою, ти бідний і батьки в тебе — ніхто! — на одному подиху випалив хлопчик, на вигляд років 7—8, своєму другові, коли я з домашнім улюбленцем прогулювалася біля них. — А мені тьотя дозволить, бо в мене мама — директор банку!
Почуте просто ошелешило, а в пам’яті зринула картинка з дитинства. Якось у селі на ставку ми плавали на камері, й до нас прийшов хлопчик, який нещодавно поселився на нашому кутку. Ще з берега він заявив: «Я — син прокурора! Ви маєте взяти мене до себе і гратися зі мною!» Кожен із нас почав називати, хто він та чия дитина, не розуміючи, яка тут різниця? Побачивши, що його категорична заява не діє, малий нахаба розплакався і просто щиро попросився до гурту. Вирішила, що треба й цього задираку, який без моєї згоди вже гладив песика, провчити. Певно, хлопчик не вперше користується маминим становищем. — А моя мама — вчителька! — з гордістю відповідаю синові директорки банку. — Ти мені теж не рівня, тому не варто гратися з моїм собачкою. Діалог вела Анна Карась.
