Отаке в нас се ля ві...
А «слуги» надалі бастують…
«Слуги народу» вже котрий тиждень бастують. Голосів за будь-які урядові законопроєкти нема. З огляду на абсолютну покірність протягом 7 років, це – повстання рабів. При чому – глухонімих. Бо жодних вимог колишня монобільшість не висуває
Що стоїть за цим?
1. Небажання голосувати закони про підняття податків, які гарантували МВФ президент, прем’єр і голова Нацбанку. Мало хто вірить, що у «зелених» прокинулася совість. Скоріше – причина у зупинці конвертних стимулів. Рабам урізали пайку.
2. Образа на Уряд і особисто прем’єра Свириденко, які не вважають за потрібне навіть робити вигляд спілкування з депутатами. Якщо при Єрмаку (і з конвертами) така поведінка стюардеси була звичною, то після падіння всесильного «віцепрезидента» раби захотіли хоч мінімальної поваги.
Якщо при Єрмаку (і з конвертами) така поведінка стюардеси була звичною, то після падіння всесильного «віцепрезидента» раби захотіли хоч мінімальної поваги.
3. Невдоволених очолив Арахамія. Які раби, такий і Спартак. Але нинішній директор коаліції «слуг» та опзж явно може стати Головою Верховної Ради.
І дійсно: який сенс із нинішнього Стефанчука, якщо він абсолютно похоронив субʼєктність парламенту і в носі має питання депутатів до ними ж найнятого Уряду?
4. Зміна статусу Арахамії з формального директора більшості до офіційного статусу влаштовує Офіс Президента, який готовий перекласти на нього брудну роботу з рабами. Аби були голоси.
5. Такою ротацією у вищому кріслі Верховної Ради цікавляться і ті, хто вірить, що Арахамія легко підпише чи ратифікує будь-яку мирну угоду. Бо він – рафіноване підтвердження принципу «бабло перемагає зло».
Чому на четвертому році війни ми мусимо спостерігати за цими огидними маневрами?
Бо 7 років тому українці вручили владу авторитарному популісту. А потім ще й дали йому монобільшість із числа ним же зібраних ноунеймів.
Відтак, все державне управління звелося до виконання непрофесійних забаганок, виправити які не мають сміливості ні парламент, ні уряд, ні суд.
І сьогоднішнє повстання рабів – не криза, а штучно створена ситуація для перерозподілу впливу на ресурси.
І, якщо ви уявите на одному рингу фігури Стефанчука і Арахамії, – зрозумієте глибину політичної кризи, в яку завела політика Зеленського.
Юрій ЛУЦЕНКО, політик і державний діяч, ветеран війни з росією.
Зараз також читають: Книга «Знайдена сережка»: про те, що болить, смішить і тримає нас людьми.
