Прогулятися лісом завжди приємно. Навіть якщо надворі пізня осінь та ще й сонце котиться до заходу...
Прогулятися лісом завжди приємно. Навіть якщо надворі пізня осінь та ще й сонце котиться до заходу... Саме такої пори я рушив у сосняк на околиці свого села. Хотілося просто подивитися на пагорби, де в дитинстві каталися на лижах (тоді ми ті горби величали «горами»). Вони зосталися такими ж, як були. Хіба ще більше заросли деревами. А на місці згорілого кілька років тому лісу зазеленіли молоді сосонки. Так я бродив собі пагорбами, позолоченими призахідним сонцем, аж поки погляд не зачепився за трохи піднятий горбочком пісок. Ага, зеленичка! Такий собі привіт замерзлого лісу. Поруч знайшов ще кілька. На сусідньому пагорбі зеленаві шапочки визирали з моху. Були вже приморожені, зате не ламалися в руках. Невдовзі зелениць набрав повні пригорщі та й сонце сідало. Довелося повертатися додому. А наступного дня, їдучи у відрядження, натрапили у лісі на білого гриба (на фото). Великий і також приморожений, це був таки останній боровик цієї осені. Гриби збирав Сергій Наумук.
