КРАСИВЕ І КОРИСНЕ

Тамарикс (він же — тамариск, гребінник, а латиною — tamarix) — невисоке дерево, яке може кущитися і цвіте неймовірно гарно...


Василина САДОВА


На Волині його зустрінеш нечасто, та все ж любителі екзотів уже приручили цю дивовижну рослину, яка росте у Криму й Середземномор’ї, на Сінайському півострові, у Греції, Західному Закавказзі й налічує понад 70 видів.
Найпоширеніші — тамарикс дрібноквітковий і тамарикс гіллястий. Дрібноквітковий зацвітає у травні—червні, а гіллястий — з липня по вересень, утворюючи тугі рожеві кетяги. Умови їх вирощування практично ідентичні. Це досить засухостійка теплолюбна рослина, найкраще росте у затишному сонячному місці з пухким водопроникним грунтом.
Завдяки своїй декоративності підходить на роль солітера. Під ним добре почуватимуться цибулькові та грунтопокривні рослини.
Тамарикс стійкий до хвороб і шкідників, проте дощове вологе літо може спровокувати сіру гниль, грибкове захворювання. Часто цьому сприяє загущена крона, тому в лютому дорослу рослину треба прорідити, вирізати старі гілки. Щоб тамарикс гіллястий цвів інтенсивніше, можна вкоротити і молоді гілки, але тут важливо не перестаратися.
Але гребінник — не лише для краси. У його корі та листі — багато дубильних і фарбуючих речовин, тому їх застосовують при обробці шкір, а також у медицині. З лікувальною метою кору заготовляють навесні. Травознаї стверджують, що тамариском або гребінником можна лікувати ревматизм, шлунок, селезінку, кровотечі, колись ним лікували безпліддя і навіть сифіліс.
Це дерево дуже шанують бджолярі (тамарисковий мед).
А до чого тут «манна небесна»? — запитає нетерплячий читач. Як відомо, «манна небесна» — це їжа, якою Господь годував Мойсея та його народ під час 40–річних мандрів після виходу із Єгипту. Коли у них скінчилися харчі, Бог дав їм маленькі крупинки, схожі на дрібний град. У Четвертій книзі Мойсеєвій Старого Заповіту (Чис. 11.7) сказано: «А манна — як коріяндрове насіння вона, а вигляд її — як вигляд кришталу». Назву «манна» отримала тому, що євреї запитували один одного: «Ман–гу?» — «Що це?». Мойсей відповів, що це хліб, який Бог дав їм для їжі.
Чимало дослідників шукали природно–наукового пояснення з’яви «манни небесної». Одна із версій — це загустілі краплі соку, який виділяє один із видів тамариксу, що росте на Сінаї. Його переробляє особливий вид тлі, і секреція набуває вигляду крупинок із особливим солодкуватим смаком. Цю гіпотезу обгрунтовував ще у 1823 році німецький ботанік Г. Еренберг, опублікувавши статтю «Symbolae Physicae».
Не відаю, наскільки їй можна вірити, але, побувавши у Єгипті й на Святій землі, можу стверджувати, що тамарикс там справді росте, а місцеві бедуїни дотепер збирають його сік як ласощі. Збирають зранку, оскільки до обіду солодкі «градинки» розтають під палючим сонцем.