У перші повоєнні роки молоді спеціалісти зі східних областей України боялися їхати на Волинь. І ось майже через 70 років після війни сивочолі ветерани, інваліди Великої Вітчизняної зізнаються, що їхали до Луцька з острахом. Боялися, що їх, людей, які боронили українську землю від загарбників, зустрінуть тут ледве не з вилами. Адже російська пропаганда зробила свою чорну справу, створюючи міфи про кровожадних бандерівців...
У перші повоєнні роки молоді спеціалісти зі східних областей України боялися їхати на Волинь. І ось майже через 70 років після війни сивочолі ветерани, інваліди Великої Вітчизняної зізнаються, що їхали до Луцька з острахом. Боялися, що їх, людей, які боронили українську землю від загарбників, зустрінуть тут ледве не з вилами. Адже російська пропаганда зробила свою чорну справу, створюючи міфи про кровожадних бандерівців... — Коли вони їхали до Луцька на Всеукраїнську методичну конференцію, — розповідає керівник Волинської обласної організації інвалідів війни, Збройних сил та учасників бойових дій Леонід Корчук, — то думали, що на Волині всі пам’ятники загиблим під час Великої Вітчизняної війни воїнам зруйновані, а про тих, хто визволяв наш край, ніхто не згадує. Але побували на Братській могилі у Торчині, де поховані бійці, які загинули, визволяючи селище, у місцевому музеї і переконалися, що це чергова вигадка російської пропаганди. Наші гості пересвідчилися, що місцева влада і організації інвалідів війни дбають не лише про могили загиблих, а й про живих ветеранів та сім’ї померлих. Прощаючись, зізналися, що їхали до нас з однією думкою про західняків, а повертаються з іншою. Обіцяли вдома розповісти, що на Волині не бачили бандерівців, які вбивають російськомовних, руйнують пам’ятники радянським солдатам. Тут шанують пам’ять загиблих.
