«Я 20 РОКІВ ФЕРМЕРУЮ.  І 20 РОКІВ МЕНІ ВСТАВЛЯЮТЬ ПАЛИЦІ В КОЛЕСА»

Історія Володимира Фільчука з села Яловацьк Камінь-Каширського району може слугувати класичним прикладом того, як виживає невеликий сільгоспвиробник. Правда, його слова часто не збігаються з офіційними реляціями...

Сергій НАУМУК

– Свого часу мені дісталася найгірша в селі земля. Але коли я викопав ставка й підняв рівень ґрунту, то всі побачили, що вийшла непогана ділянка. Першими екологи забороняли тут будуватися, мовляв, неподалік витік річки Цир. Та в проектній організації з’ясував, що керівник горе-перевіряльників сам же й підписав документи на спорудження господарських будівель. Відтоді майже 20 років мені палиці в колеса вставляють, — пригадує, як починав, Володимир Фільчук.
А далі була історія з пилорамою. Поки працювала, пожежники та міліція щороку перед Різдвом та Великоднем змушували Володимира «спонсорувати» їх, інакше знаходили сто причин, щоб оштрафувати. Пожежники нахабно казали: «Нам теж треба жити». А коли Володимир віддав пилораму в оренду і перестав платити мзду, на подвір’ї з’явилися міліцейські начальники. Мовляв, треба два куби лісу на церкву. На зауваження, що пилорама давно не працює, запропонували замість лісу дати тисячу гривень. Пізніше товариш зі сміхом розтлумачив, що таким чином підказали, скільки треба заплатити.
— Коли перестав давати подачки,  почали мене «взувати», ледве не посадили. У 2010 році прийшли люди від центру зайнятості. Одна жінка не могла працювати, тож попросила, щоб замість неї приїжджала на роботу її сусідка. Ох уже й попотягали мене за те! Навіть хлопців у міліцію–прокуратуру викликали, щоб тільки сказали, що в мене не працювали. Та не вдалося їх зламати. Керівництво сільгоспуправління просило тисячу гривень напередодні Дня працівника сільського господарства, щоб… відзначити професійне свято. Питаю: кого я маю спонсорувати? Немає за що пити? Не дав, — сердито пригадує Володимир. — Розповів про це на якійсь нараді. Тодішній заступник голови ОДА Віталій Карпюк попросив докази. От я і передав йому лист від начальника управління. Пообіцяв розібратися — і по цей день.
Спочатку Фільчук сіяв зернові, зокрема жито. Потім, каже, стало невигідно, і він продав комбайна. Позаторік зробив проект садка на 24 гектари. Та обіцяної дотації не дочекався, сказали, що, мовляв, закон змінився. Затим зайнявся свинарством. З часом ціна на свинину впала так, що скоротив поголів’я до мінімуму. Нині утримує зо два десятки. Найманих працівників не має. Свинину постачає районній лікарні.
Останнім часом зацікавився ягідництвом і посадив малину. А ще завів пасіку. Змайстрував будиночок над вуликами й улітку там ночує. Каже, що одразу відчуває позитивний вплив бджілок. Попри усі негаразди, переконаний: дасть собі раду. І сподівається, що такого відвертого хабарництва після Революції гідності у державних структурах вже не буде.

На фото: Володимир Фільчук може й ферму збудувати, і будиночки на вуликах змайструвати.