У селі Хорохорин Луцького району дореформували господарство до ручки...
У селі Хорохорин Луцького району дореформували господарство до ручки “Звертаємось до вас з болючим питанням і хочемо, щоб оприлюднили стан справ у реформованому колишньому КСП “Світанок” села Хорохорин Луцького району. У 80-х роках господарство було середнім, вистачало хліба й до хліба. У дев’яностих воно почало занепадати. Перед реформуванням господарства з’явився новий керівник КСП “Світанок”, який остаточно пограбував його, подвоїв борги. Однак це не завадило йому виступити “лідером” реформування КСП, прихватизувати й розбазарити колективне майно, забур’янити поля, знищити виробництво й залишити людей без роботи. За оренду майна ніхто нам не платить, а орендна плата за паї — мізерна”,— цього листа підписало 29 жителів Хорохорина. Сільський голова Анатолій Мельничук, ознайомившись з листом, підтвердив, що викладені факти відповідають дійсності. Люди дуже незадоволені тим, що керівник господарства Мирослав Бєляєв розпорядився торік видати лише по центнеру вівса і півцентнера некондиційного тритикале за кожен земельний пай. А вартість паю перевищує 42 тисячі гривень. Згідно з договором оренди кожен орендодавець повинен отримати натурою на суму 420 гривень, а насправді не одержав і половини. За словами сільського голови, рада розглядає плани соціального й економічного розвитку села, щороку відмічає занепад господарства, рекомендує усунути недоліки. На жаль, рішення місцевого органу самоврядування не виконується. — Крім того, підприємець Бєляєв орендує в нас ставок і як фермер має 93 гектари землі, але несвоєчасно сплачує податки. З цього приводу ми звертались у різні інстанції, однак заходів впливу до підприємця ніхто не вживає,— сказав Анатолій Мельничук. Депутат районної ради Володимир Киричук виступив на сесії ради із запитом, у якому вказується, що згідно з рішенням загальних зборів КСП “Світанок” реорганізовано в агрофірму “Світанок-сервіс”, а насправді сільгосппідприємство приєднане до ЗАТ агрофірми “Світанок-сервіс”. Таким чином порушене рішення зборів колективного сільгосппідприємства. — У різних документах Мирослав Бєляєв виступає як голова правління ЗАТ агрофірми “Світанок-сервіс”. Згідно із статутом голову правління вибирає спостережна рада на три роки,— зауважив Володимир Киричук. — Однак нема ніякого підтвердження про те, що Бєляєва обрано головою правління агрофірми. До того ж її статут зареєстровано в Луцькій міській раді ще в квітні 1999 року, а реорганізація відбулася на рік раніше. Виникає запитання: що то за агрофірма, яка в 2000 році змінила юридичну адресу Луцька на Хорохорин? Збори трудового колективу не були знайомі з тим статутом. Більше того, все робилось якось підпільно, бо навіть нема протоколу загальних зборів, а саме вони повинні були розглянути й схвалити статут. До речі, виборці просили мене ознайомитись із статутом. З цього приводу я звернувся до Бєляєва, але Мирослав Павлович мені відмовив. Пояснив, що це документ для... службового користування. Я нагадав керівникові, що згідно із Законом “Про місцеве самоврядування в Україні” депутат має право ознайомитись з будь-яким документом, але й це не допомогло. З приводу цього Володимир Киричук звернувся за роз’ясненням до прокурора Луцького району. Згодом одержав відповідь з Волинського територіального управління Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку. В листі говориться, що статут ЗАТ агрофірми “Світанок-сервіс”, зареєстрований у виконкомі Луцької міськради 19 травня 1999 року і взятий на облік в Луцькій райдержадміністрації 27 квітня 2000 року, не відповідає законодавству України про цінні папери й перераховано п’ять грубих порушень. Крім того, після державної реєстрації ЗАТ агрофірма “Світанок-сервіс” не провела реєстрації випуску акцій відповідно до чинного законодавства. Люди в селі обурені тим, що Бєляєв розпорядився продати бурякозбиральний комбайн. Сума виручки чомусь тримається у таємниці. Щоправда, після продажу почали виплачувати зарплату, але давали її тільки тим, хто напише заяву, що просить... продати комбайн — тобто вже тоді, коли він був проданий. Таким чином керівник хотів, очевидно, застрахуватись, що він нібито діяв на “прохання трудящих”. — Людей тоді лякали, що коли не напишуть заяви, заробленої зарплати не одержать,— сказав депутат Киричук. — У селі є хворі ветерани, котрі відпрацювали у колгоспі 30—45 років механізаторами, і їм не дали навіть десятки. Мій сусід Петро Ярмолюк, наприклад, усе життя віддав колективному господарству. Тепер він дуже хворий, але йому не дісталось від проданого комбайна навіть на ліки. Я запитав одного молодого чоловіка, чому він написав заяву заднім числом, щоб продати комбайн. Відповідь була така: мовляв, не одержував зарплати впродовж п’яти місяців, то що йому залишалося робити? Якби у селі був добрий господар і порадився з людьми, то вони були б проти продажу бурякозбирального комбайна. Чимало людей, котрі взяли землю в приватну власність, вирощують буряки, збирають їх вручну. Комбайн, зрозуміло, значно полегшив би людську працю. Продали ще два зернозбиральні комбайни. — Збирали тоді навіть збори, але вони проходили якось стихійно і нічого не вирішили,— зауважив депутат Киричук. — Я виступав і висловив думку виборців, що замість того, щоб продавати комбайн, краще організувати кооператив і буде користь для цілого села. Мене не послухали, комбайн придбали люди на стороні. Щоправда, один комбайн забрали наші механізатори на майнові паї, і він дуже виручив односельчан під час жнив. Від майна, яке повинно належати людям, залишилось небагато. Чимало односельчан взяли землю в приватну власність, але не мають чим її обробити. Створено комісію з розподілу й уточнення майна співвласників земельних часток (паїв). Її очолює Валентин Шабатовський. — Коли я звернувся до Мирослава Бєляєва і попросив надати комісії відповідні документи, він запропонував... спілкуватися письмово, тобто ми даємо запит, а він нам відповідає,— розповів Валентин Леонідович. — Роботу комісії керівництво фірми свідомо блокувало. Структура майнового паю, як пояснив Мирослав Павлович, визначена у відсотковому співвідношенні, але цього в нас не дотримуються. Деяким людям, які виходили з КСП, вдалося взяти майно в натурі, але то були хіба що щасливчики. Комісія ніяк не може вияснити, яке майно розпайоване і кому воно передане. Власне, є багато спірних питань, котрі необхідно внести на розгляд зборів, але зібрати їх — проблема. Мусимо також вияснити таке: чому майнові паї зменшилися на 246 тисяч гривень? Ніяк не можемо добрати толку, яке майно пішло на погашення боргів, а яке є у користуванні. Договір з кожним власником паїв повинен бути укладений індивідуально, а не колективно, як це в нас практикувалося. Недавно відбулася зустріч (саме зустріч, а не збори, як неодноразово підкреслювали на цьому заході) трудового колективу з керівником ЗАТ агрофірми “Світанок-сервіс” Мирославом Бєляєвим. Мирослав Павлович нарікав, що минулий рік був невдалим, “зерна фактично нема”, але є, мовляв, перспектива, бо 400 гектарів землі підготовлено до весняного засіву і з цьогорічного врожаю видасть ще по півтора центнера зерна за паї, якого люди не одержали торік. На будь-які запитання щодо майнових паїв Бєляєв відмовився відповідати. Пояснив, що потрібно підготувати збори, на які внести це питання окремо. Сільський голова Анатолій Мельничук, виступаючи на цій зустрічі, сказав, що “Світанок-сервіс” використовує так звані невитребувані паї, не уклавши договорів із сільською радою. На це Мирослав Павлович відповів, що такі питання потрібно вирішувати в робочому порядку, і демонстративно залишив залу. За словами сільського голови, людей обманули, бо зерно на паї вони отримали торік, а у відомостях записано, що його видано в нинішньому році. Через те власники паїв не отримають страхового податку. В агрофірмі працює 80 трудівників і торік вони сплатили лише три тисячі гривень прибуткового податку. Для порівняння: в школі 18 працівників і з них відраховують близько чотири тисячі гривень таких платежів. Сільський голова звернув увагу і на такий факт: керівництво агрофірми купує дорогі міндобрива, а біля ферми лежать гори органіки, які вже декілька років не вивозять на поля. — Ось Мирослав Павлович нарікав, що торік був низький урожай,— каже Володимир Киричук. — А звідки він візьметься, коли поля обробляються за якоюсь “новою” технологією — вони плуга не бачать. Бєляєв сам часто каже, що в сільському господарстві не розбирається, але агронома в нас немає. З кого ж питати? Я вважаю, що наше село опинилось у такій скруті, що чи не єдиний вихід — приєднатись до сильного сільгосппідприємства. Люди з болем говорили про кричущу безгосподарність, яку видно на кожному кроці. Раніше в селі був млин, мали свою пилораму, столярний цех. Тепер усе закрито, бо чомусь стало нерентабельним. Вся річ у тому, що ці структури не були на саморозрахунку й навіть користувались спільним електролічильником. Тому і стали вони збитковими. Шкода, що Мирослав Бєляєв не захотів почути, як люди критично, вимогливо, з болем у серці говорять про прорахунки в його керівництві. Любомир ПАХОЛОК.
