«САМА ТАБЛЕТОК НЕ П’Ю Й ІНШИМ ДОПОМАГАЮ БЕЗ НИХ ОБІЙТИСЯ…»

Ніна Іванівна Нечипорук (на фото) із міста Здолбунів Рівненської області діагностує хворих за допомогою металевої рамки і маятника, а лікує травами, п’явками і… порадами...

Оксана КРАВЧЕНКО

А ВИ ОБСТЕЖУВАЛИ СВОЮ КВАРТИРУ?
— Задуматися над тим, наскільки негативно впливають на наше здоров’я так звані геопатогенні зони, мене змусила втрата чоловіка, який помер у 37 років. Був перспективним на роботі, мали його призначити директором заводу в Кам’янці-Подільському. Ми вже й зі своєї квартири виселилися, готувалися до від’їзду, але хвороба глави сім’ї перекреслила усі плани. Згасав на очах. Поховала я чоловіка, пройшло трохи часу — і якось випадково знайшла на подвір’ї журнал. Підняла, погортала — і з того часу все й почалося, — розповідає Ніна Іванівна, привітна й бадьора жінка, з вигляду якої і не скажеш, що їй під 80.
У журналі була стаття про шкідливий вплив негативного випромінювання землі на організм, про методи виявлення геопатогенних зон. Разом із 11-річним сином пані Ніна тоді вирішила провести експеримент. Виготовили з в’язальної спиці металеву рамку, стали її випробовувати. У сусідньому дворі люди мали копати колодязь. Ніна Іванівна, походивши там із рамкою, порадила перенести його за метрів 10 від вибраного місця. Її спочатку не послухали, а потім майстри все ж переконалися, що жінка мала рацію.
— Пішла я і в колишню нашу квартиру. Дивлюся, ліжко стоїть на тому ж місці, де й у нас колись. І рамка там крутиться, аж з рук виривається. «Ви б пересунули меблі», — порадила господарю. А він сприйняв мене за дивачку. А через два роки йому поставили такий же діагноз, як і моєму чоловікові, — рак шлунка. І поверхом нижче у сусіда були серйозні проблеми зі здоров’ям. По всьому «стояку» спальні, очевидно, потрапляли у смугу негативної енергії землі. Іноді достатньо перемістити ліжко, щоб запобігти хворобам, — переконує наша співрозмовниця. — Якщо такої змоги нема, то хоча б покладіть на підлогу бамбуковий килимок, щоб пластинки були розташовані в напрямку зі сходу на захід. Це трохи нейтралізує негативну енергію.
Згадує розповідь знайомих, які виїхали до Німеччини. Там, виявляється, є спеціальна служба, спеціалісти якої обстежують квартири, дають рекомендації, де влаштувати спальню, зони відпочинку. Жінка стверджує, що навчитися «діагностувати» житло за допомогою рамки й самому нескладно. Радить також придивитися до поведінки кота чи собаки у своєму помешканні — тварини відчувають, де небезпечні місця.

БУЛІ ФЕЛЬДШЕРОМ — СТАЛА ЛІКАРЕМ
У Здолбунові пані Ніну всі знають. У цьому ми переконалися, розпитуючи у перехожих дорогу до її дому. Дарма, що не знали адреси, — знайшлися колишні пацієнти цілительки, які взялися нас супроводжувати.
— Усе життя пропрацювала завідувачкою здоровпункту на заводі. Не мала складного діагностичного обладнання. А хвороби визначала безпомильно. Коли направляла когось до лікарні, там дивувалися, як мені, фельдшеру, це вдається. І вже тоді душа моя більше тяжіла до народної медицини. Перед виходом на пенсію поїхала в санаторій. Тоді якраз набули великої популярності «нетрадиційники». За невелику плату пропонували всім бажаючим визначити рівень біополя. Я пішла й собі. І почула: «Ви можете людей лікувати. Не таблетками, а своїм біополем». Повернулася додому, стала читати літературу про нетрадиційні методи оздоровлення. Поїхала до Києва в Інститут народної медицини. А згодом почала вести прийом, — коротко описала Ніна Іванівна цей поворот у своїй долі.
У її кабінеті на столі ми побачили скляні банки з п’явками, поруч — торбинки з розфасованими зборами лікарських трав. Господиня каже, що цілющі зілля збирають усією родиною. Донька зі своїми дітьми заготовляє багато сировини, але запаси розходяться швидко. Пані Ніна зітхає:
— Чоловіки найчастіше приходять з аденомою простати, жінки — з фіброміомами, кистами. Як ретельно виконують мої рекомендації, то результат є. Тільки мені вже важкувато з усім цим справлятися. Внучка закінчила медуніверситет — працює у Вінниці, внук має диплом масажиста, донька — реабілітолога. Кажу їм, щоб відпускали мене на заслужений відпочинок. Могли б і самі справлятися — не хочуть.
Поділилася жінка своїми задумами відкрити в місті Групу здоров’я, щоб навчати людей, як запобігати хворобам. Хотіла б читати лекції, демонструвати комплекси вправ для поліпшення зору, зміцнення хребта, активізації розумової діяльності. Шкодує, що люди часто не знають елементарних речей:
— Купують таблетки від глистів, дають дітям, отруюють організм. Лікарі призначають, не задумуючись, що в паразитів — свій цикл життя і треба знати, як вловити той період, коли лікування може давати ефект. Я визначаю, в які дні приймати фітопрепарати, наприклад, полин із медом, інші трави, — і мої пацієнти навіть лямблій позбуваються. Або інша поширена проблема — загущення крові. Приймають кардіомагніл — не допомагає. А можна ж підібрати природні ліки, поставити п’явки, і не доведеться отруювати себе «хімією».
Сама Ніна Іванівна, як стверджує, в лікарні була тільки тоді, коли народжувала, а таблеток випила не більше 20–ти — у молодості, коли про здоров’я не думала. Вважає, що люди з високим біополем, доброю, світлою енергією знаходяться під опікою Бога, живуть до глибокої старості, і хоча й можуть захворіти, але одужують швидше і легше.
— Я таких пацієнтів люблю приймати. Вони не обов’язково є успішними в житті. Але у них — надійні ангели–охоронці. Не відмовляю й носіям негативної енергії, інтуїтивно таких відчуваю, мимоволі починаю кашляти. Пояснюю їм, що хвороби ми заробляємо лихими думками, поганими вчинками. Причому не тільки власними, можна страждати і через гріхи дідів–прадідів. Хочеться, щоб світ був добрішим. Тоді й люди стануть здоровшими, — переконана цілителька.