Так лякаємо малечу, спіймавши на обмані. А у дзеркало при цьому подивитись і на думку не спаде...
Так лякаємо малечу, спіймавши на обмані. А у дзеркало при цьому подивитись і на думку не спаде...
Як правило, говорити неправду вчимо, спонукаємо дітей ми самі. Згадаймо, як часто дорослі вдаються до «безневинної» брехні. Наприклад, дзвонить телефон, а тато просить сина: «Скажи, що мене нема вдома». Щодня малюки стають свідками, як дорослі, намагаючись полегшити собі життя, вийти зі складної ситуації, уникнути неприємних з’ясувань стосунків, вдаються до обману. Діти не можуть відрізнити брехню «задля порятунку» від нечесності і жити їм у світі, де слова дорослих не співпадають із дійсністю, дуже важко. Часто спонукає до обману страх перед неприємними наслідками за той чи інший поганий вчинок. Якщо в сім’ї надмірно строго карають дітей, принижують їх, то брехня стає найпростішим способом уникнути агресії з боку дорослих. Візьміть за правило не проявляти негативних емоцій, злості, якщо дитина чесно зізнається у своїй вині. Коли батьки занадто вимогливі, нерідко дають зрозуміти дитині, що вона не виправдовує їхніх сподівань, то малюк намагається привернути до себе увагу, підвищити свою самооцінку усіма можливими способами, в тому числі й через обман. Можна сказати, у цьому випадку йдеться не стільки про брехню, як про фантазування на тему власних успіхів. Отож, частіше хваліть своє чадо, не порівнюйте його з успішнішими дітьми. Зробіть усе, щоб малюк повірив у свої сили, відчував, що його люблять. Іноді дорослі провокують дітей до брехні, жорстко контролюючи кожен їхній крок. Не проявляючи поваги, не довіряючи донькам і синам, ми змушуємо їх вдаватися до обману, щоб зберегти якісь власні таємниці. Дитина не може рости під скляним ковпаком, бо це шкодить природному процесу розвитку особистості. Краще подбайте про довірливі стосунки, проявляйте такт і терпіння, і тоді потреба у брехні відпаде.
