На свята у супермаркетах купуємо багато продуктів і товарів. А звички переглядати чеки не маємо...
На свята у супермаркетах купуємо багато продуктів і товарів. А звички переглядати чеки не маємо.
Минулого місяця у магазині «Вопак», що на Київському майдані, натрапила на кілограмову пачку рису за 24 гривні. Знаючи, що в інших торгових точках він значно дорожчий, взяла й собі одну. Пакуючи куплене, звернула увагу на жінку, яка уважно переглядала чек. Вирішила і свій подивитися. Яке ж було моє здивування, коли виявилось, що рис коштує аж 37 гривень. Чому? Касирка знизала плечима: «Таку ціну закладено в касовий апарат. Ідіть до адміністратора». Підходжу до нього, веду в зал і показую цінник. Вона його при мені зняла, а за кілька хвилин зі свого кабінету винесла гроші і повернула різницю товару, хоч платила я за нього кредиткою. А вчора у «Вопаку», що на вулиці Чехова, перечитуючи чек, знову знайшла «сюрприз». Нарахували подвійну оплату за одну пачку жувальної гумки. Вочевидь, такі фокуси не вперше, бо на зауваження касирка миттєво простягнула мені другу пачку жуйки, а вибачитися так і не спромоглася. Читати чеки біля каси, щоб потім не почуватися обдуреним, радить Леся Бондарук.
