Віра в Бога, любов, доброта і терпіння зміцнюють наш дух, а надія на торжество справедливості допоможе вистояти в боротьбі зі злом і побачити світло серед темряви...
Віра в Бога, любов, доброта і терпіння зміцнюють наш дух, а надія на торжество справедливості допоможе вистояти в боротьбі зі злом і побачити світло серед темряви. На цих істинах ще раз наголошували священики Володимир–Волинського району, які не побоялися поїхати до наших героїв на Схід, у саме пекло війни
Алла ЛІСОВА
Для отця Віталія Іваніва із Зорі Володимир–Волинського району це була не перша поїздка в зону АТО. Цього разу до нього приєдналися отець Борис Наумчук із Верби та отець Юрій Здебський з Устилуга. Спочатку мікроавтобусом вони дісталися у Дніпропетровськ, де на них чекав тамтешній священик отець Василь, котрий разом із місцевими волонтерами під мінометними обстрілами виносив і вивозив тіла загиблих бійців. Він і супроводжував волинян до місця дислокації 25–ї аеромобільної бригади, що за якихось чотири кілометри від донецького аеропорту. Там священнослужителі залишили для наших вояків частину гуманітарної допомоги — спеціально підготовлені пакунки із предметами першої необхідності, засобами гігієни, сухофруктами, іншими продуктами, а також медикаменти, які перед самим від’їздом на Схід передав бійцям благочинний Володимир–Волинської округи отець Євген Шевчук. А десантникам 25–ї аеромобільної бригади доставили ще й тридцятиметрову маскувальну сітку, виготовлену учнями ЗОШ І—ІІ ступенів села Верба. — В Авдіївку до блокпостів добиралися вже в супроводі наших військових, — із відчутним хвилюванням розповідав отець Юрій. — Зізнаюся, незвично було чути свист куль, вибухи, крізь димову завісу дивитися на важку техніку… А наші хлопці в таких умовах перебувають уже тривалий час. На очі наверталися сльози, коли бачили їхній важкий психологічний стан. Там відслужили короткий молебень за здоров’я солдатів і вирушили далі. А уже через Дмитрово священики дісталися до 1–го добровольчого шпиталю в Артемівську, де несе нелегку медичну службу Андрій Гуга, який родом із Устилуга. Він тепло зустрів приїжджих, допоміг організувати зустріч із бійцями–волинянами. Отці поспілкувалися зі своїм земляком Андрієм Ларіним, котрому вдалося вийти з оточення. Його двоюрідного брата нещодавно похоронили в Устилузі. Священики передали посилку Миколі Пасосю, швагро якого загинув під Іловайськом. У шпиталі залишили решту гуманітарної допомоги, що зібрали небайдужі жителі Володимир–Волинського району. На Донбасі волинські священики на власні очі побачили той жах, який спричинила агресія «старшого брата». Але головне — підтримали словом Божим тих, хто його зараз найбільше потребує, висповідали воїнів, вручили їм іконки, хрестики, стрітенські свічки.
