Так відповідає Костянтин Стасюк скептикам, які сумніваються в ефективності розробленої ним методики реабілітації хворих із порушеннями опорно-рухового апарату...
Так відповідає Костянтин Стасюк скептикам, які сумніваються в ефективності розробленої ним методики реабілітації хворих із порушеннями опорно-рухового апарату. Особливості його «біогравітаційного» масажу нещодавно мали змогу оцінити і підопічні Луцького геріатричного пансіонату
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
ПРО НЬОГО КАЖУТЬ: ДИВАК-ЧОЛОВІК Костянтин Стасюк, який приїхав із Конотопа, «засвітився» зі своїми незвичайними рекордами чи не на всіх телевізійних каналах. Камери зафіксували, як він із 46–кілограмовою гирею в руках пробіг 43 кілометри; як долав стометрівку з вантажем, що перевищував його власну вагу, прив’язавши до ніг 10–кілограмові тягарі; як змагався на витривалість з чемпіоном Європи з легкої атлетики… Час від часу чоловік публічно демонструє свої досягнення, потрапив навіть до Книги рекордів Гіннесса… Втім, нас цікавили не сенсації. Підкупило те, що приїжджий реабілітолог Костянтин Стасюк пообіцяв упродовж кількох днів безкоштовно робити масажі жителям Будинку престарілих. Взяв на підмогу й дочку, яка теж опанувала техніку «біогравітаційного відновлення» організму. На випадок, коли бажаючих виявиться дуже багато. — Зголосилося всього 5 осіб із тих, кому масаж рекомендований. Під час сеансів будуть присутні медпрацівники. У нас є й свій масажист, але зараз вона у відпустці. Тож ми не заперечували, щоб із підопічними, за їхнім бажанням, попрацював Костянтин Стасюк. Людям приємно, коли про них згадують, проявляють увагу, — сказала Лілія Шпетун, лікар геріатричного пансіонату. Тим, хто повірив у його здібності, Костянтин Стасюк обіцяв багато: відновити функції суглобів, поліпшити роботу всіх органів і, зокрема, серцево–судинної системи, омолодити зовні та ще й голос зробити таким, який був у юності. Навіть у коротких перервах, відволікаючись від роботи, сам реабілітолог безперестанку рухав руками і ногами, його тіло неначе вібрувало. Збоку це виглядало трохи дивно. — Уміння правильно рухатися, задіявши біогравітаційні можливості організму, значно збільшує наш фізичний потенціал: поліпшується еластичність м’язів, суглоби стають «розкутими», підвищується працездатність. Я викладаюся «на повну», але серцево–судинна система не відчуває навантажень, можете перевірити пульс. І задишки в мене нема, — демонстрував свої можливості Костянтин Васильович, безупинно струшуючи, активно масажуючи пацієнтку. Сеанс масажу 78–річної Ніни Федосіївни Булич тривав понад 1,5 години. Далі реабілітолог зайнявся пластичною терапією обличчя жінки. Пані Ніна розрум’янілася: «Мені аби ходити, а зморшки у моєму віці не дуже й хвилюють. Але як беретеся омолодити — то чому б і не спробувати»… Пропонував свої послуги Костянтин Стасюк і працівникам геріатричного пансіонату. Але вони здебільшого віднікувалися: хтось сумнівався, що три сеанси масажу дадуть позитивний результат, хтось боявся, аби не нашкодити здоров’ю. Треті поміж собою говорили: «Дивак–чоловік, «гастролює», проводить безкоштовні сеанси масажу, напевне, задля реклами».
«У ДИТИНСТВІ ПРО РЕАБІЛІТАЦІЮ НЕ ПОДБАЛИ» Через день після сеансу «біогравітаційного масажу» ми зателефонували до однієї з пацієнток, щоб довідатися, як вона почувається. — Дива не очікувала, адже до інвалідного візка я прикута понад 20 років, усе життя страждаю від хвороби Пертеса. До трьох років, як розповідали батьки, була здоровою. А потім звідкись взялася така біда — стала скаржитися на біль у ніжках, ходила з великим трудом. Може, якби тоді лікарі зробили все можливе, подбали про реабілітацію, то наслідки недуги не були б настільки важкими, — розповідала Ніна Федосіївна Булич, яка живе у пансіонаті вже 23–й рік, є інвалідом з дитинства. Поселилася сюди разом із стареньким батьком, коли обоє стали немічними. Ніна Федосіївна досі дякує небайдужим людям, які допомогли їй оформити усі необхідні папери, щоб одержати належний соціальний захист, догляд, опіку в стінах Будинку престарілих. Колишні сусіди, знайомі з селища Торчин, де проживала, провідують пані Ніну. А вона на життя не скаржиться: — Мій тато, побувши тут кілька тижнів, сказав: «Чого ж ми так довго вдома мучилися?». Було самим важко, бо ж обоє стали майже неходячими. Старшій моїй сестрі уже 90, живе з онуком, який був в АТО. Тепер я за них більше хвилююся. Бо про мене в пансіонаті й лікарі, й медсестрички добре дбають, підліковують. І опікуються так, як не завжди рідні діти батьків доглядають. Жінка — чудова вишивальниця. Як розповідають, роботи роздаровує, і тепер їх мають змогу оцінити навіть за кордоном. Щоб не бути ні для кого тягарем, пані Ніна намагається підтримувати фізичну форму, робити вправи. — Стаю на ноги, кожним кроком тішуся, хоч і болить. А сьогодні через усю кімнату пройшла. Після масажу трохи втомлена, але бадьора. Розумію, що мої деформовані й уражені кульшові суглоби в такому віці вже не відновити, як кажуть, аби не гірше, — дипломатично оцінила роботу Костянтина Стасюка Ніна Федосіївна. За словами лікаря Лілії Шпетун, такими ж були відгуки й інших підопічних, які випробували на собі особливості «біогравітаційного масажу». — Я працював з підопічними і персоналом багатьох геріатричних будинків у різних областях України. Найбільше бажаючих було в Луганському пансіонаті, де я безкоштовно проводив сеанси кілька років тому. Періодично навідуюся й до Луцька. Маю пацієнтів, яких веду здавна, зокрема, двох дівчаток з ДЦП. Їхні рідні, побачивши позитивні зміни, просять, щоб я робив і їм масаж. Показую, які вправи треба виконувати, вчу розслабляти м’язи, позбуватися спазмів, щоб організм міг мобілізувати відновлювальні можливості. Я на собі переконався, що це реально. Уже в зрілому віці ледь не став інвалідом. Мої колінні суглоби, стан кісток викликали у лікарів почуття безпорадності. А я взявся за себе і довів, що ніколи не треба опускати рук, — розповідав Костянтин Стасюк, який виношує плани своїх чергових рекордів фізичної витривалості.
На фото: «Сеанс масажу заміняє тренування», – каже Костянтин Стасюк, відомий своїми рекордами.
