Якось плавно затихла тема тваринництва. Раніше чиновники на кожній засідаловці хвалилися, як то зросло поголів’я ВРХ за останній тиждень. Дарма, що цифри бували й дутими. Але хвалилися...
Якось плавно затихла тема тваринництва. Раніше чиновники на кожній засідаловці хвалилися, як то зросло поголів’я ВРХ за останній тиждень. Дарма, що цифри бували й дутими. Але хвалилися. І не тільки поголів’ям, а й врученими доїльними апаратами та холодильними установками. Перші часто пилюжилися на горищах, бо поганої якості, другі нібито працювали...
Сергій НАУМУК, редактор відділу сільського життя газети «Волинь-нова»
Проте ні доїльні апарати, ні холодильні установки не допомогли побагатшати власникам особистих селянських господарств. Бо отримували за здану продукцію стільки, як і без них. Тому-то й спродували селяни подарунки від влади. Вже мовчу про молочні кооперативи, які один державний діяч обіцяв створити в кожному районі до кінця року. Відтоді вже збігло чимало часу, але кооперативів як не було, так і немає. Не помилюсь, якщо спрогнозую, що при нинішній законодавчій базі та при такому ставленні влади до цього питання їх і не буде. На молочному ринку Волині та України кооператорів ніхто не чекає з розпростертими обіймами. Навіщо за дядьківське молоко платити більше? А саме так довелося б чинити молокозаводам, бо кооператив — це юридична особа. Та й відповідальність заводів тоді була б більшою: договір мусили б підписати, із жирністю не покрутили б. Відповідь менеджера одного з молокопідприємств голові кооперативу «Благовіст» із села Четвертня Маневицького району Олександру Махновцю чудово ілюструє цю думку: «Нащо платити вам як кооперативу, якщо купимо молоко у вас як в одноосібників?». Ну і що з того, що воно охолоджене? Все одно за одною ціною і в одну цистерну піде. Донедавна регіонали хвалилися, що у них за будь-яких ляпів і відкатів завжди була «стабільність». Але за чотири роки їхньої влади чисельність поголів’я ВРХ на Волині скоротилася на 21,3 тисячі голів, корів — на 7,6 тисячі. Нинішня влада, що на місцях змінюється, як картинки в калейдоскопі, схоже, тваринництво не прагне використати навіть для піару. Навіщо, коли є й цікавіші теми — війна, волонтерство? Звісно, йде війна, але ж на неї годі все списати. Тим часом поголів’я корів просто тане на очах. Із 1 березня минулого року чисельність ВРХ у нашій області зменшилася на 26,7 тисячі голів, корів — на 9,9 тисячі. Щоб досягнути такого результату, колишній владі потрібно було значно більше часу. Лише за січень цього року дійне стадо загалом скоротилося на 4,8 тисячі голів. Можливо, саме ця обставина спонукала заступника голови облдержадміністрації Сергія Кошарука на недавній зустрічі з першим секретарем Посольства Республіки Білорусь в Україні Вірою Воронко говорити про те, що волинські аграрії намагаються перейняти білоруський досвід інтенсивного розвитку аграрного сектору. У нас теж того інтенсивного не бракує. Скажімо, поголів’я скорочується так швидко, що білорусам і в жахному сні не привиділося. Зате на зустрічі йшлося ще і про можливість експортувати волинську сільгосппродукцію на ринок сусідньої країни. Так, ріпак і кукурудзу ми можемо продавати за кордон. А от щодо продукції тваринництва, то швидше Білорусь нам її запропонує. Напевно, чиновникам треба потрохи звикати до смаку білоруської сметани та масла. Якість їхня непогана. Цим і можна буде пояснити імпорт «смятаны». Тим часом волинські корови плавно перейдуть до розряду рідкісних. От тільки як тоді зароблятимуть на прожиття наші селяни?
