19-РІЧНА ЯНА ВИТЯГНУЛА З ПОЛЯ БОЮ ПОНАД 200 ПОРАНЕНИХ БІЙЦІВ

«Коли хлопці від болю кричать матом, я… радію – значить, при свідомості, значить, більше шансів, що виживе!» – говорить героїчна дівчина з Рівного

Рік тому Яна Зінкевич організувала й очолила медичну службу Українського добровольчого корпусу «Госпітальєри». Назву дали за аналогією з середньовічними лицарями, котрі організували перші європейські шпиталі. А за гасло взяли слова: «Заради кожного життя!»
Її першим бойовим хрещенням став бій добровольців із «Правого сектору» проти сепаратистів під Карлівкою на Донеччині, коли ще з одним санітаром під кулями півкілометра тягли важкопораненого. Сьогодні на особистому рахунку дівчини з Рівного більш як 200 врятованих життів. За цей подвиг Міністерство оборони нагородило Яну Зінкевич відзнакою «За військову звитягу». Слово – героїні нашого часу

Петро МАКАРУК

«ДИВАННИМ ВОЇНОМ» БУТИ НЕ ЗМОГЛА»
«Після школи я готувалася вступати у медичний виш, зубрила біологію та анатомію, пройшла курси первинної медичної допомоги. Думала, стане в пригоді під час складання іспитів. Але завадила війна, навчання довелося відкласти. З початком першої хвилі мобілізації у складі «Правого сектору» поїхала в зону АТО. Рідні сприйняли це боляче, але вони розуміли, що я не можу залишатися вдома та бути «диванним воїном».
Навички хірургії довелося засвоювати у прямому смислі на ходу. Бойовому ходу. Якщо пораненому необхідна допомога, а спеціалісти далеко, то мимоволі станеш і анестезіологом, і хірургом, і терапевтом…».

«УЖЕ НАВЧИЛАСЯ ОБМАНЮВАТИ СНАЙПЕРА»
«… Інтуїтивно відчуваю, коли на мене полює снайпер, але продовжую виконувати свою роботу. Хоча кілька разів кулі черкали по одягу. Але, видно, мене Бог береже. Та й уже навчилась обманювати снайпера… Забираючи з поля поранених, спеціально знімаю із одягу розпізнавальні знаки. Адже снайпери насамперед ціляться в командира і медика. Якщо їх уб’ють, то нікому буде керувати і рятувати бійців. Терористи порушують усі існуючі міжнародні конвенції, які забороняють вбивство медичних працівників. Навіть фашисти не стріляли у санітарів, дозволяючи їм виносити з поля бою поранених і вбитих. Але путінські найманці жорстокіші за фашистів!».

«НЕ РАЗ ДОВОДИЛОСЯ ЗАШИВАТИ РАНУ ПРОСТО ПІД ЧАС БОЮ»
«Спочатку запам’ятовувала обличчя людей, яких рятувала, а тепер — ні. Їх уже понад 200… Найчастіше до поранених доводилось добиратись поповзом. Важко, коли потерпілих багато, і всі чекають на допомогу. Просять, молять, стогнуть. Звичайно, насамперед поспішаєш до важкопораненого. Якщо у хлопця прострелена нога чи рука, але він стогне найгучніше за всіх, до нього підійду в останню чергу. Знаю, що може почекати, а зараз треба рятувати того, хто тихо лежить або майже не дихає.
Не раз доводилось виймати осколки, зашивати рани і розсічення просто під час бою. Важче, коли вогнепальне поранення. В основному використовую тоді місцеву анестезію. А буває, що під рукою немає ніякого знеболювального або його неможливо дати. Тоді операцію доводиться робити без наркозу. Хлопці від болю кричать матом, а я… радію – значить, при свідомості, значить, більше шансів, що виживе! Якщо бійцю не зупинити кровотечу, то він не дотягне до лікарні».

«ВІЙНА ШВИДКО НЕ ЗАКІНЧИТЬСЯ…»
«Здобути освіту медика – це моя друга мрія. А найзаповітніша – щоб якомога швидше настав мир. Але війна швидко не закінчиться. Ще мінімум мине років два–три. І я буду тут до перемоги! Бо якщо сьогодні ворога не зупинити у Донецькій і Луганській областях, то завтра він може опинитися в моєму рідному Рівному».
Якщо ви маєте змогу фінансово допомогти «Госпітальєрам», пропонуємо номер їхньої офіційної картки забезпечення: 5168 7556 0072 2611 (Зінкевич Яна Вадимівна – керівник медичного батальйону «Госпітальєри»).