Сьогодні про 58-річного чоловіка у Воєгощі Камінь-Каширського району кажуть: на всі руки майстер. Бо і токар, і фрезерувальник, і механік, і муляр. Але з дитинства його найбільше приваблювала столярна справа. З відзнакою закінчив Камінь-Каширське професійно-технічне училище. Мав художні здібності, тому, крім трудового навчання, у місцевій школі викладав ще й малювання та креслення. «Вчителем без вищої освіти», як він себе називає, відпрацював 26 років, підтвердивши відому істину: не завжди потрібен диплом, якщо любиш свою справу. Тут обладнав майстерню, де проводили обласні та всеукраїнські семінари для викладачів трудового навчання. Микола Гапонюк пригадує, як перша скриня визначила його долю. — Зустрічався з Антоніною і хотів одружитися, а майбутній тесть поставив умову: «Без скрині дочки не віддам», — посміхається пан Микола. — Так тестував мене як майстра і зятя. Відповідальне завдання треба було виконати бездоганно, бо якщо б не зробив скрині, не стала б Тоня моєю дружиною. Намалював креслення — і до праці. Дошки стругав вручну, ретельно підганяв і склеював. Це зараз на сучасних станках деревину можна швидко підготувати. А тоді це була справді ручна робота. Адже, крім дерева, ще потрібний і метал на завіси, на оковку. Колись таку фурнітуру виготовляли лише в сільській кузні. Не хочу хвалитися, але моя скриня сподобалася всім. Тест здав і зятем став. З тих пір до Миколи Гапонюка стали звертатися односельчани. Майстер пояснює, що будь-який вправний столяр зробить такий виріб за кілька днів, якщо буде якісна та суха деревина. Приміром, він використовує лише соснові дошки. За його підрахунками, виготовив десь 60 скринь — довжиною 1,2 метра, шириною 60 сантиметрів, а висотою 80 сантиметрів. Щоправда, нині замовлень у нього немає. Останню виготовив торік для свого односельчанина Миколи Банька. Щоб побачити готовий виріб, ми й вирушили до нього. Господар виніс із літньої кухні скриню, де зберігає перину та подушки. — Ще коли вчився в школі, ходив на гурток технічного моделювання до Миколи Степановича. Можу підтвердити: має не тільки золоті руки. Він не лише добрий столяр, а й інженер-конструктор, — говорить колишній учень. — У нас в селі ще збереглася давня українська традиція: коли дівчина виходить заміж, то придане до майбутнього чоловіка перевозить у скрині. В мене вона теж була, — додає Марія Банько. — І для своїх чотирьох дочок неодмінно замовимо.
На фото: Дівчата в поліських селах досі перевозять придане у скринях Миколи Гапонюка. Фото Олександра ДУРМАНЕНКА.
