ЧИ ВИПРАВДАЄ НАДІЇ СЕЛЯН СЕЗОН ЯГІДНИХ ЗАРОБІТКІВ?

«Не сіяла, не орала, а грошей назбирала» – так кажуть на Поліссі про сезон заготівлі дикорослих культур. У цей час до лісу безробітні селяни вирушають сім’ями, щоб не втратити шанс заробити... Керівники органів влади теж сподіваються поповнити місцеві бюджети значними коштами. Проблеми заготівлі ягід, грибів та лікарських рослин обговорювали на черговому засіданні інтерактивного прес-клубу депутати Волинської обласної ради Василь СТОЛЯР, Іван СМІТЮХ, Раїса КУЧМУК, Олексій ПРИХОДЬКО, Микола ДАВИДЮК, начальник Державної екологічної інспекції у Волинській області Олександр ТКАЧУК, заступник начальника управління екології і природних ресурсів облдержадміністрації Вікторія ТИМОЩУК, перший заступник начальника обласного управління лісового і мисливського господарства Сергій ШЕРЕМЕТА, заступник начальника Головного управління ДФС у Волинській області Богдан ШИНКАРУК, директор ДВТП «Волиньфармпостач» Михайло Півнюк, директор Маневицького держлісгоспу Володимир РАДІОН. Модератор прес-клубу – начальник відділу інформаційного забезпечення діяльності обласної ради Оксана ЛУКАШУК

Мар’яна ВЕРБІВСЬКА

БАЛАНС МІЖ ЕКОЛОГІЄЮ ТА ЕКОНОМІКОЮ
Щороку обранці волинської громади затверджують ліміти використання дикоростучих культур. Перед тим як ухвалити остаточне рішення, вони завжди гаряче дискутуть, бо мають різні думки щодо Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів та продукції побічних користувань, який обласна рада затвердила ще у 2008 році. Тоді цей регуляторний акт обговорили члени постійної комісії з питань екології та раціонального використання природних ресурсів, а згодом депутати проголосували за нього на сесії.
Ліміти на лісові ресурси нещодавно ухвалили й наші сусіди — рівненчани, але на цьогорічний сезон їх затвердили значно більші, ніж волинянам. Приміром, якщо у нас можна заготовити 4873 тонни чорниці, 44 — журавлини, 226 — ожини, то там відповідно 6260, 1425, 650 тонн.
— На Волині запаси дикорослих плодів оцінювали науковці Інституту ботаніки імені Холодного, — пояснив Сергій Шеремета. — Таке дослідження замовило управління лісового та мисливського господарства. Саме на підставі висновків учених і визначаємо ліміти. Адже головна функція лісів — екологічна, а вже потім соціальна й економічна.
— Не можна однаково підходити до оцінки природних ресурсів у різних областях, бо вони відрізняються площею зелених насаджень, мають свій ареал поширення дикорослих культур, — додала Вікторія Тимощук.
На думку Олександра Ткачука, граничні норми заготівлі не перешкоджають роботі підприємців, бо, як правило, вони використовують ліміти лише на 15—20%. Однак Іван Смітюх не погодився з тим, що необхідно обмежувати обсяги заготівлі. У європейських країнах такого немає. А в нас їх придумали, щоб контролювати український бізнес, коли ціна на лісову продукцію пішла в марках, доларах, євро.
Олексій Приходько вважає, що ягоди та гриби мають приймати заготівельні пункти, а не підприємці на колесах. За цим повинні стежити спеціально створені у кожному районі комісії, до яких входять представники місцевої влади, податкової служби, Державтоінспекції, лісової охорони та інших структур. Однак цьогоріч сільські бюджети вже не отримають податку з доходів фізичних осіб, що осідає тепер у районних скарбничках. Тому сільські голови навряд чи ретельно контролюватимуть процес заготівлі, надто якщо зважити на майбутні вибори. Бо ніхто з лідерів громад не схоче втрачати симпатії виборців.
Нині, коли сезон тільки розпочався, важко спрогнозувати, скільки коштів надійде до обласного бюджету. Але за останні чотири роки їх чомусь значно поменшало. Якщо найврожайнішими були 2011—2012-й, коли Волинь заробляла на ягодах 15—16 мільйонів гривень, то у 2013–му — лише 4,5, а торік ще менше — 4,1 мільйона гривень. Іван Смітюх, котрий має великий досвід роботи у цій галузі, вважає, що причина скорочення грошових потоків у тому, що заготівельників заганяють у тінь.
— З одного мільйона гривень, які розраховував цьогоріч витратити на заготівлю чорниці, з банківського рахунку можу зняти лише 15 тисяч за день, — пояснив він. — Звісно, їх недостатньо, якщо порахувати вартість пального та оплату праці селян. Та й ніхто з них офіційно реєструватися у відомостях не буде, бо тоді можуть втратити право на субсидії чи іншу державну допомогу.
Богдан Шинкарук погодився, що ПДФО варто повернути сільським бюджетам. І додав: податкова служба робить усе, що від неї залежить, аби підприємці не вивезли жодного кілограма ягід за кордон без сплати податків.
— На Волині контроль налагоджений краще, ніж в інших областях, — запевнив він. — Цього сезону пропонуємо на лісовий квиток виписувати лише тонну чорниць. За використанням цього ліміту на території сільради має стежити комісія, яка й гаситиме лісовий квиток.

ДО ЛІСУ – ТІЛЬКИ З СЕРТИФІКАТОМ?
Депутатів насторожує традиційна для літнього сезону картина, коли до ягідників селянські родини їдуть фірами, щоб зібрати якомога більший урожай чорниць. Для цього користуються гребінками або навіть виривають рослини з корінням, а вже вдома обривають ягоди. Такі факти назвав у своєму виступі Василь Столяр.
— Гребінка знищує зав’язь, — продовжив тему Іван Смітюх. — Де вона пройде, урожаю вже не буде. Пригадую, як в дитинстві по чорниці ходили навіть у вересні. Там, де колись можна було зібрати більш як 20 тонн, то тепер нашукаєш ледве дві.
Олексій Приходько підтримав колег: гребінки треба заборонити, а порушників карати штрафами. А Микола Давидюк переконаний, що культуру лісокористування адміністративними методами виховати не можна. Мають діяти економічні стимули. Селяни побачать власну вигоду, якщо за якісну чисту продукцію заготівельники платитимуть більше, ніж за брудну.
Хоча такі саморобні пристрої завдають довкіллю шкоди, використовувати їх законодавство не забороняє. Зарадити тут, на думку Раїси Кучмук, може лише спеціальна підготовка збирачів ягід. Адже, приміром, у країнах Європи навіть на риболовлю може йти тільки той, хто має спеціальний сертифікат. Якщо Україна взяла євроінтеграційний курс, то варто через просвітницькі проекти навчати людей, як берегти природу, надто якщо йдеться про заготівлю лікарських рослин.
— До приходу іноземних інвесторів на Волині заготовляли до 70 тонн сухої сировини дикорослих трав, — розповів Михайло Півнюк. — Нині фармацевтичні виробники мають у нашому краї свої підрозділи, які стежать, як дотримуються умови сушіння рослин, доведення їх до певних стандартів. Не так давно відновила свою роботу Житомирська фармацевтична фабрика, де виготовляють дієтичні добавки та лікарські засоби на травах. Вирощують цілющі рослини також спеціалізовані підприємства. Але багато сировини купуємо у Польщі і навіть у Єгипті.

НАТУРАЛЬНУ ПРОДУКЦІЮ – ЗА КОРДОН, А НАШИМ ДІТЯМ – «ХІМІЮ»
Депутати вважають, що ставки збору за заготівлю дикорослих культур мають бути однаковими як для постійних лісокористувачів, так і для тимчасових. Тільки тоді може бути чесна конкуренція і сенс вкладати чималі кошти в переробку ягід та грибів.
— У Рожищі стоїть консервний завод, який оснащений сучасним обладнанням, — продовжив Василь Столяр. — Обсяг виробництва — 120 тонн сировини: березового соку, моркви, буряка, картоплі. В нашій аграрній області селяни самі могли б вибрати, яку городину вирощувати. Якби він запрацював, то місцеві жителі мали б 110 робочих місць. А в Ківерцях є лінія, розрахована на сушку та заморозку продукції. Однак тільки через те, що податківці скасували свідоцтво платника податків, не можна запустити підприємство, яке виробляло б натуральні соки, а не дешеві напої сумнівного походження.
Важко пробитися на внутрішній ринок і якісній продукції консервного цеху Маневицького держлісгоспу. Тому, за словами директора цього підприємства Володимира Радіона, доводиться шукати збут у сусідній Польщі.
— Шкода, що за кордон постачаємо своє, екологічно чисте, а нашим дітям пропонують «хімію», — з болем ділився думками керівник. — Приміром, у Маневицькому районі тендер на постачання соків школярам виграла київська фірма. У тій продукції можна відшукати всю таблицю Менделєєва. Тим часом склад консервного цеху, де нещодавно оновили теплопровідні лінії, переобладнали котельні та автоклави, а зараз встановлюють лінії переробки дичини та ягід, забитий нашою продукцією. Супермаркерти області можуть розрахуватися з нами навіть через два роки.
— Український споживач — це наш внутрішній інвестор, — вважає Микола Давидюк. — Але нині зубожіле населення не може дозволити собі купувати якісні харчі. Через низьку платоспроможність люди беруть тільки найнеобхідніше.
Іван Смітюх перелічив низку проблем переробної галузі: це і цінова політика, і брак кваліфікованої робочої сили, і застарілі технології, і відсутність кредитного портфеля. На його думку, поки що ніхто з державних чиновників не бачить, як допомогти налагодити справу. Але якщо знайти розумну рівновагу між екологією й економікою, спростити регуляторні акти, щоб вони не перешкоджали бізнесу працювати, навчати дітей екологічної культури, любити людей і природу, зрештою, бути патріотом свого краю, то можна перетворити Волинь на край, де буде комфортно жити і працювати.

На фото: Учасники засідання міркували, що треба зробити, аби дари природи збагачували і окремих людей, і цілі громади.